Розділ 9

Позачергово, маємо 100🖤

Таня

Ну, я звісно знаю вислів - що в тверезого на умі, то в п'яного на язиці - але щоб аж так?!!!!

Дивлячись як зараз в Стаса трясуться руки, коли він обіймає чашку з гарячим крепким чаєм, я не можу стримати посмішку, яка так і лізе на обличчя, при згадці, що він вчора чудив..

А зранку як вискочив в коридор знову абсолютно голий, мене ледь кіндратій не вхопив.. Добре що хоч гідність свою прикрив, щоправда не одразу, тож я знову встигла зацінити його файну піпірку з горішками..

На щастя зараз Стас сидів вже одягнений, в штанах і розстебнутою до половини сорочкою, бо решта гудзиків вчора не вижили..

- То я таки в тебе в дома? - не підіймаючи на мене погляду тихо запитав бос

- Так. Ви не пам'ятаєте як вчора до мене прийшли, й стали запитувати, чим саме ви мені як чоловік не подобаєтеся? - Стас заперечно похитав головою, прикриваючи очі, а мені аж закортіло його добити - Коли я не знайшлася одразу що вам відповісти, ви стали роздягатись, й ніякі вмовляння від мене чи Артема не допомогли. А коли ви залишились лише в носках, стали крутитись перед нами, й почали вимагати щоб ми все добре роздивились, говорячи що ви ідеал чоловіка. Навіть просили потрогати себе, для достовірності...

- О Боже... - Стас глухо застогнав, прикривши голову руками - це капець... Я цього не пам'ятаю...

- То видно у вас карта пам'яті тимчасово відключилась - з'єхиднічав Артем, повільно заходячи до кухні й шкірячись на усі зуби, від чого Стас скривившись відвернувся. А братик тим часом повернувся до мене, підморгнув, й витягнув з за спини горщик з великою орхідею - З днем народження сестричко. Люблю тебе.

- І я тебе мій рідний. Дякую - я прийняла квітунчика, й одразу тикнулась носом в великі блідо рожеві пелюстки з дрібними жовтими вкрапленнями по центру, вдихаючи ледь вловимий ніжний аромат..

- То.. в тебе сьогодні день народження? - подав голос Стас, якого ніколи це не цікавило - А то, тебе наче вчора вітали..

- Я народилась рівно опівночі, а записали мене вже на новий день. Та Андрій завжди вітає мене раніше - щоб бути першим - я посміхнулась згадуючи мій подарунок від нього, а перевівши погляд на боса, побачила як той спохмурнів, скривився й відвернув голову - це він чого?

В цей момент в двері подзвонили. Артем пішов відчиняти, а Стас побачивши що брата немає, тихо щоб той не почув, запитав:

- Я що дійсно спав з твоїм братом?

Від цього питання я просто вибухнула сміхом, вже прикидаючи як Артем міг над ним пожартувати.. Ой Боже тримайте мене..

- Ні, брат спав зі мною. Ви ж бачите, квартира у нас не велика, лише дві кімнати, тож коли ви почали.. пропонувати мені перевірити вашу.. - я ледь не засміялась підбираючи слово - Боєздатність, я відправила вас до спальні Артема,  так як одягатись, навіть після того як я вас завірила що все добре роздивились - ви категорично відмовились, а виперти вас голим на сходовий майданчик..

- О Боже, краще мовчи.. - Стас ткнувся чолом в стіл, й накрив голову руками, а я знову не втрималась і розсміялась. Так.. добряче він вчора налигався..

- Пробач.. - бос підняв на мене винуватий погляд, й став підійматись з місця - В якості моральної компенсації, і в зв'язку з твоїм святом - можеш взяти сьогодні вихідний.

- Що правда?! - аааа!!! В мене за усі шість років вихідних не було! Навіть коли Стас їздив десь за кордон, я все рівно мала бути в офісі, а тут.. - Дякую, дякую, дякую...

З тієї радості я сплеснула руками, а тоді сама не очікуючи від себе - швидко ступила два кроки й обійняла Стаса за шию..

Стас від моїх обіймів завмер, перетворившись на кам'яну глибу, а до мене почало доходити що я зробила, й що я зараз обіймаю свого боса!! А мать би його туди!!!

Я хотіла відсахнутись, й навіть руки вже стала прибирати, коли раптом гарячі долоні Стаса опинились на моїй спині не даючи мені відхилитись..

Ой...