Розділ 7

Таня

Давно я не була така щаслива як сьогодні!!! 

Щось в лісі здохло - і Стас нарешті став поводитись як нормальний керівник. Навіть о шостій відпустив мене до дому - що взагалі нонсенс! Аж тут неочікуваний сюрприз зробив Андрій!

Приїхав! Яка ж я щаслива його бачити! А його подарунок мені - це просто щось!!!

Саме Андрій ще в мої шістнадцять, вчив мене їздити на мотоциклі. Тоді я була щасливим підлітком, в якого були люблячі батьки, вредненький молодший братик, куча подруг і він, Андрій. 

Він, мій троюрідний брат, з маминої сторони. Взагалі єдиний родич, який в нас з Артемом залишився...

Його мати жила по сусідству з нами, а потім поїхала до Італії на заробітки, доглядати стареньку пані, тож Андрій був постійним гостем у нас в дома. Та за два роки вона вийшла там заміж, і як тільки Андрій закінчив школу - забрала його до себе. Та він все рівно не забував про нас! Намагався хоча б раз в рік приїхати в гості, а якщо не виходило - передавав подарунки, і обіцяв, що на мої двадцять п'ять - подарує мені мотоцикл!

Минулий рік він приїхати не зміг, через чемпіонат світу, в якому його команда приймала участь, тож коли я побачила як він, а я його одразу впізнала, під'їжджає до мене на мотоциклі - просто втратила дар мови, а тоді кинулась його обіймати! А коли дізналась, що цей чорний красунчик тепер мій - Ааааа... Капець щастя!!!

Я одразу сіла на це чорне диво, й ми поїхали з Андрієм кататись! Ох, яке ж це задоволення - розігнатись і ловити вітер! Відчуваєш себе живою! Вільним птахом, що летить розсікаючи вітер! На заміськії трасі я нарешті змогла добряче розігнатись, перевіряючи можливості цього красеня!

Аааа.. як же це круто!!! 

Розвернувшись і запаркувавшись біля обочини, я стрімко залізла з мотоциклу і з криками -Дякую, дякую, дякую - знову кинулась обіймати Андрія, який здається радів більше ніж я!

Вдосталь накатавшись, ми повернулись до міста, і зупинились біля супермаркету, щоб купити продукти для вечері, й я знову кинулась Андрію на шию..

 - Дякую тобі ще раз братику за такий подарунок!! Я повірити не можу, що ти таки мені його подарував..

- Все найкраще для моєї любої сестрички! - зі сміхом відгукнувся Андрій, обіймаючи мене - Ну, розповідай мала, як в тебе справи?! 

- Ой тільки не говори що Артем тобі ще все не доклав!

- Ну те що ти звільняєшся я вже знаю! - зі смішком відповів братик - Мене цікавить чи не з'явився в тебе хтось на любовному фронті?!

- Коли він міг з'явитися?! Ти ж знаєш що я пропадала до ночі на роботі, а якщо були вільні години - я продовжувала навчання, а потім і працювати почала. В мене й на найближчий час кілька клієнтів є!

Ось цим я дійсно була дуже задоволена, але Андрій лише похитав головою..

- Мала, навіщо ж так себе заганяти?! В тебе ж навіть часу немає в гору глянути. Ти коли відпочивала останній раз?!

Я на це лише зітхнула

- Коли я мала Андрюш? Я повинна була працювати щоб Артема не забрали, бо хто б залишив дванадцятирічного підлітка, під опіку дев'ятнадцятирічній студентці? А навчатись я хотіла, ти ж знаєш, я завжди мріяла займатись дизайном! Тому й продовжувала вчитись на заочному. А тепер, коли маю вільну хвилинку - ще й брати замовлення. Поки лише онлайн, і оплата за них не така велика як могла б бути - та це лише початок!!!

Мені якщо чесно ще досі не віриться що ще два тижні, і я буду вільною. Зможу займатись тим що дійсно люблю. Бути сама собі керівником. Хочу відкрити свій офіс! На щастя, робота на Стаса приносила мені дуже гарні гроші, і я мала змогу відкладати на свою мрію, тож потреби в грошах я не маю..

- В тебе аж очі горять коли ти про це розповідаєш! І все це класно, але і про себе ти теж повинна думати! От скажи мені - коли ти востаннє ходила на побачення?

Я на це лише зітхнула, бо востаннє я на побаченні була ще до загибелі батьків.. а після цього мені було не до хлопців, бо навалилось на мене стільки, що я ще досі ніяк не закінчу розгрібати..

- Доречі - Андрій перехопив пакети з супермаркету, й ми попрямували в сторону нашого будинку, залишивши мотоцикл на парковці - Той чорнявий чоловік, що був поруч тебе, то хто?

Я нахмурилась згадуючи хто стояв зі мною поряд, а згадавши, навіть трохи розгубилась.. - я ж так зраділа приїзду Андрія і своєму подарунку, що навіть не глянула більше в сторону Стаса, і навіть не попрощалась! А ще, вела себе геть не так, як зазвичай! Що ж він тоді про мене подумав? Але скоріше за все, він як завжди, взагалі не звернув на мене уваги..

- То мій, майже колишній бос. А що?

- Та просто він очей з тебе не зводив! І здається приревнував до мене!

А мене аж порвало..

- Аха-ха, ой не можу! Андрію ти що?! Стас - самозакоханий егоїст до мозку кісток. І жінконенависник. Ревнувати він може хіба що сам себе, до себе коханого.

- Не знаю мала, але збоку мені було видніше. Ти йому подобаєшся! Точно тобі кажу! 

Та я на це лише махнула рукою, тут немає про що розмовляти. Такі красунчики як Стас - ніколи мене не цікавили. Так він гарний, любуватися ним одне задоволення, аж поки він не відкриє рота.. А я такого відношення до себе від хлопця - не потерплю! Я мала гарний приклад перед очима - мої батьки кохали один одного. Тато в мамі душі не чаяв, як і вона в ньому. Вони завжди, й в усьому були разом, і як би гірко не було - навіть померли в один день..

Як тільки ми опинились в дома, я одразу попрямувала на кухню готувати вечерю для моїх братиків. Андрій переодягнувшись став допомагати і вже за годину, ми весело спілкуючись і попиваючи вино - неспішно вечеряли.

Близько одинадцятої, коли посуд вже був помитий, а кухня прибрана, Андрій пішов до себе, а я прийнявши душ йшла до своєї кімнати, в двері подзвонили..

Я подумала що то Андрій щось забув, і поспішила відкрити, й одразу застигла в ступорі..

Спершись на однією рукою об стіну, на мене хитаючись, дивився мій бос...

- Оо.. мій ру-уденький вогник!! Скажите мені до-о-рогенька.. - Стас почав п'яно насуватись на мене, проходячи в квартиру - Чого це такий кра-асунчик як Я! Не в твоєму смаку! Га?!..