Глава 36

- Мілко, ну скільки я ще можу чекати? - гучний голос Олі змушує мене нарешті виринути зі своїх думок і повернутись в реальність. 

Прямо зараз я стою під гарячим струменем води, збираючи всі свої надокучливі думки докупи. Вчорашній вечір зі Стасом видався занадто відвертим. Я й подумати не могла, що ми настільки відкриємось один одному. Він одного спогаду в серці неприємно щемить. 

Чи жалкую я, що відкрилась? Ні краплі!

Чи страшно? Однозначно так. Це завжди важко, діставати із шафи ті скелети, які ніхто і ніколи ще не бачив. Дивно, адже моя історія відома лише сім'ї, навіть Оля знає не все, та чомусь поруч зі Стасом мені хочеться бути відвертою. Я хочу аби він знав все до останньої краплі. 

- Ну Ланоооо, - наполегливий стукіт у двері змушує мене нарешті остаточно повернутись в реальність. Вилажу із душу та швиденько витираю тіло. Одягаю халат і відчиняю двері. Подруга, наче ураган, залітає всередину.

- Взагалі-то ми з тобою разом будемо відриватись сьогодні, а ти зачинилась і робиш з себе красуню сама. Вже забула, що ми завжди це робили разом? - ображено заявляє Оля, тупаючи ногою. Так кумедно виглядає, що я неможу стримати сміх.

- Вибач, - щиро каюсь, обіймаючи подругу. - Я просто трішки хвилююсь, адже це буде перша нормальна зустріч із Стасом. Я дуже хочу аби ви пізнали його з тієї сторони, що і я. Він дійсно хороший. 

Оля уважно слухає все що я розповідаю, посміхаючись як чеширський кіт. Паралельно ми фарбуємось, аби точно встигнути на сьогоднішню аля “вечірку”.

- Знаєш, я дійсно за тебе рада. Ти, як ніхто інший, заслуговуєш на справжнє щастя, - промовляючи це, вона ще дужче мене обіймає. Вона знала про минулі стосунки, бачила як я страждала, через яку біль проходила. - Не дарма ж я дала йому нашу адресу. Я відразу побачила між вами якусь іскру, і, як бачиш, я не помилилась. Ви чудова пара, і дуже доповнюєте один одного. Доречі, батьки вже знають про таку неймовірно привабливу новину? - вона запитує, грайливо граючи бровами. А я… Мені відразу стає якось сумно. Я б так хотіла познайомити їх, але боюсь що Таня, лише побачивши його, влаштує скандал. Мені потрібно розібратись, що ж за чортівня сталась між моїми найближчими людьми, і тоді, я надіюсь, все налагодиться.

- Ще ні, не знайомила. Вони знають про те, що у мене хтось є, але особисто не знайомі. Та й рано ще, мені здається, - намагаюсь посміхнутись так, наче мені не важко про це говорити. Я б дуже хотіла, аби все в моєму житті було просто, легко і прозоро. Та хіба так буває? 

Від подальших розпитувань мене вириває телефоний дзвінок.

“Стас”

Усмішка відразу з’являється на обличчі і я, наче ошпарена, вилітаю із ванною кімнати.

- Привіт, - упс, здається мій голос звучав надто піскляво. І чому я завжди, коли він телефонує, говорю так наче наковталась гелію?

- Привіт, сонце, - тихо промовляє. - Ти готова до сьогоднішнього вечора? Чи можливо ти передумала і ми зможемо провести його лише вдвох? - від цієї пропозиції з'являється тремтіння, адже я справді хочу лише його поруч. Мені та зустріч не те що не подобається, просто я зараз в такому стані, коли потребую лише однієї людини поруч.

- Ти знаєш, а я ж можу і погодитись, - промовляю, не приховуючи свого бажання. Він знає, що ця пропозиція надто ідеальна аби відмовитись. 

- Знаю, але також я знаю як для тебе важливі твої друзі. І знаю, як сильно ти хочеш аби ми потоваришували.

- Я тобі казала, що в мене просто ідеальний хлопець? - запитую, сміючись.

- Ні, але можеш розповісти про це, - цілком серйозно заявляє, а я ж, підіграючи, починаю перераховувати всі його плюси. Так, мінусів теж чимало, але хіба зараз це важливо?

Саме зараз до мене приходить усвідомлення, що все надто добре. Надто ідеально!

І таке відчуття мене лякало ще більше, аніж коли все погано. Чому? Та бо, як правило, після такого затишшя гряне жахлива буря! 

- Мілкооо, - в кімнату заходить Оля при повному параді. - Я готова, коли ми йдемо? 

- Я зараз заїду за вами, - озивається Стас, адже я не встигла закінчити виклик. - За 10 хвилин буду, - коротко кидає і завершує виклик.

Передаю Олі все те, що сказав Стас і починаю одягатись. Прямую в коридор і роздивляюсь себе в дзеркалі: обтягуючі сині джинси ідеально підкреслюють мої привабливі бедра. Замість звичних топів вирішила одягти те, по чому просто божеволію - один із своїх корсетів, чорного кольору. Виглядаю надзвичайно гарно, впевнена що той, для кого я намагаюсь виглядати ідеально оцінить це!

Волосся накрутила легкими локонами, які тепер спадають на плечі. Улюблені стрілки і я відчуваю себе королевою. Так ж і повинно бути, правда?

Час минає швидко і ось ми уже стоїмо на дворі, чекаючи на Стаса. Він не змушує чекати надто довго.

Як тільки машина заїжджає в подвір'я серце починає зрадницьки калатати, наче намагається вбити мене.

- Привіт, - промовляє Стас, виходячи з автомобіля. Оля киває та відразу сідає на заднє сидіння, залишаючи нас удвох. Я стою, наче вкопана, не в силі і кроку ступити. Він виглядає сьогодні неймовірно! Джинси і біла футболка, що обтягує тіло. От тепер я серйозно задумуюсь над тим, аби плюнути на все і поїхати кудись лише удвох. 

Він дивиться на мене таким поглядом, наче готовий прямо зараз накинутись. Тіло обпікає кожен його погляд, але він і кроку не робить, вивчаючи мене.

- Я надіялась що мій образ тебе шокує, але не думала що настільки, - промовляю, порушуючи цю жахливу тишу. Голос тремтить, адже зараз мені хочеться не говорити, а припасти до хлопця, не відпускаючи його.

- Ти навіть не уявляєш, які бажання зараз ховаються всередині мене, - хриплим голосом промовляє, підходячи все ближче і ближче. Його аромат різко вдаряє у ніздрі, від чого у голові починає паморочитись. - Ти хочеш звести з розуму всіх хлопців у клубі? - запитує, не чекаючи на відповідь. Стас проводить долонею від початку руки до плечей і тіло вкривають мурашки.