Глава 22

Надто багато думок, які полонять розум раз за разом... Хочеться відключитись, аби спокійно відпочити. Останні тижні надто важкі. Емоційно... Заплющую очі і мимоволі згадую дитинство...

Спогад

- Тату, гайда на річку сьогодні, - забігаю у вітальню з гучними криками. - Глянь! - демонстративно вказую на вікно. - Погода неймовірна.

Усмішка сяє на обличчі маленької дівчинки, що їй просто неможливо відмовити.

- Доню, у мене ще трішки роботи. От допишу і...

- Ні! Знаю я тебе, поки напишеш ніч перекриє сонце. Краще зараз поїдемо, а ввечері допишеш, - вмикаю режим котика з милими очима. Нехай погодиться, будь ласка!

- Ну добре, вмовила. Біжи повідом сестрам, а я скажу мамі аби зібрала щось смачненьке, - тато завжди намагався вгодити, але при цьому не розпещував нас. Однозначно він у нас найкращий татко!

Минає менше години і ось ми уже сидимо в авто і їдемо на наше улюблене місце. Мало хто знає про нього, але я просто обожнюю там відпочивати. Навіть зараз інколи я приїжджаю туди, коли на душі геть паршиво. Там душа заспокоюється, і, як правило, в голівоньку мою приходять ідею для вирішення проблем. В машині грають улюблені виконавці, ми з дівчатами намагаємось підспівувати, а батьки просто сміються з нас.Чудовий час! Автомобіль просочився запахом маминих млинців. Аж слинки течуть!

Саме з цього часу, з таких родинних поїздок, я полюбила дорогу. Будь-куди, неважливо... Краса за вікном і улюблена музика робили цей час якимось особливим. Період, коли тебе ніщо не хвилює, ти знаходишся наодинці з думками, і, здається, ніби весь світ почекає.

- Ну що, Меланіє, тепер твоя душа задоволена? - запитує батько і сміється.

- Ну звісно, я обожнюю наші поїздки, - захоплено відповідаю, плескаючи в долоні. Що ще потрібно було для щастя 8-річній дитині? 

Я мала все. Починаючи іграшками і закінчуючи родинним теплом. Це не зіпсувало мої якості, але згадуючи і аналізуючи своє життя я розумію, що інколи варто було бути різкішою і грубішою. Не відповідати на все посмішкою, а навчатися стояти за себе. Мене часто ображали, але я намагалась списувати це на характер людини, якісь життєві проблеми чи щось типу цього. Шкода, що я так багато помилялась. Надто багато пробачала тим, хто цього не заслуговував.І через стільки років знову наступаю на ті ж граблі... 

Здавалось, що ось воно — справжнє щастя, але завжди є якесь "але". Хочеться втекти, десь заховатись, аби спокійно видихнути і зажити без проблем. Надто багато болю, і зовсім мало правди навкруги. Здається, ніби все що оточує суцільний обман, наче все було ілюзією.

Той день був надзвичайний. Один з таких! Це був той період, коли я і Катя ще спілкувались добре, тоді, коли ми ще дійсно були сестрами. Не розумію, коли і чому вона так змінилась, адже була такою світлою дитиною раніше. Була моєю подругою!

Ми довгий час навіть жили в одній кімнаті. Все ділили між собою, особливо я любила приміряти її гарні сукні, і байдуже було, що вони далеко не мого розміру.

Але... Як тільки Катя поступила в університет щось зламалось. Вона змінилась. Спочатку це було легке відсторонення, яке я списувала на постійну зайнятість та стрес. Проте тепер я не розумію. Вона нищить своє життя і хоче аби всі навкруги теж страждали. Це неправильно! Вона принижувала Таню тим, що вона вирішила народити. Як так можна? Звісно, я розумію, що прийняти це було важко, але хіба це виправдання? Вона інколи так розмовляла, ніби ми зіпсували їй життя. Саме тому я вирішила з'їхати. Ми з Олею домовились знімати квартиру, адже до цього подруга жила в гуртожитку. І життя почало потрошки налагоджуватись. 

А зараз... Я сиджу поруч з людиною, яка щоразу зводить мене з розуму своєю присутністю і не знаю, що повинна робити далі. Почуття затуманюють здоровий глузд і це просто вбиває. Інколи здається, що краще переступити через сердечні почуття, постраждати, зате потім бути щасливою. Але мене це не влаштовує. Не хочу відпускати його, саме тому і готова боротись. Буде що буде, але я впевнена у своєму рішенні. Я хочу взяти його за руку і просто зникнути, але також хочу аби все було правильно і спокійно. Хочу познайомити його з батьками, особливо з Марійкою. Хочу аби він прийняв мою сім'ю з усіма проблемами та неідеальностями. Прагну того, аби він відкрився повністю.

Мені треба лише він! Щоб більше ніякі таємниці, секрети і брехня не могли псувати стосунки.

Аби ніякі люди з минулого не втручались.

Хочу аби були тільки він і я!

Мені треба поруч тільки ВІН!