Глава 5

Не встигла я зайти у квартиру, як на мене налетіла Оля.

- У мене мільйон питань, але відповідей нуль. Де була? З ким? Чому телефон вимкнула?

- Зачекай. Давай з самого початку. - відповідаю подрузі,- Пашо, ти теж слухай, бо двічі розповідати не стану.

- Паш, вибач. Привіт. Не помітила тебе. - Вибачається Оля, адже налетівши вихором на мене з питаннями вона навіть не помітила нашого друга поруч.

- Привіт. Та нічого, все добре. Я теж трішки літаю десь, як побачив Лану з тим хлопцем. - Ну навіщооо він це сказав? Яка муха його вкусила. Останнім часом він дуже змінився, і це мене дратує.

- Стоп. Хлопець? Який ще хлопець? Мілка, де ти була? - вона так серйозно намагалась це сказати, що мені аж дурно від сміху стало. - Тобі смішно? Я ледь не здуріла вчора. Телефон вимкнула, не зрозуміло де вешталась, та ще й дізнаюсь про якогось хлопця.

- Телефон вимкнула, бо хотіла відпочити, я знала що всі дзвонитимуть. Таємний хлопець? Це Стас, той що допоміг в кафе тоді. Де була? А оце вже державна таємниця. Ще питання будуть? Часу обмаль, треба в кондитерську з'їздити і думати, що робити далі.

- Добре, ясно що нічого не ясно. Про твого Стаса поговоримо потім. Збирайся, з'їздимо туди разом. - Ну ось, вона спеціально зробила акцент на слові «твій». Тепер постійно буде так казати.

- Дякую. А ти, Пашо, йди додому. Ввечері зустрінемось, сходимо кудись всі разом. Може ще Віктор захоче. - Підморгую Олі і вона умить червоніє.

Збирання та поїзда до кафе займає близько 2 годин. Дякую, хоч все минуло без пригод. Я швидко розібралась з документами і забрала свої речі. Словами не описати, як важко мені це все далось.

- Як ти? - Занепокоєно запитує Оля.

- Буде краще. - Намагаюсь посміхнутись якомога щиріше, та це важко дається. - Тепер зможу весь свій час присвятити написанню наукової роботи. Відпочину від роботи, погуляю. Все буде добре.

- І гуляння розпочинається сьогодні! - Викрикує Оля і тягне мене за собою, але різко зупиняється, - Що у вас з Стасом? 

- А що з ним? Ми просто провели вечір разом. І не треба з таким подивом випитувати, ти ж сама дала йому наш адрес. - дивлюсь на неї, але без жодного докору.

- Вибач, але він так благав, що я не змогла встоїти. - промовляє та мило посміхається. 

- Добре, ходімо вже. Але надалі без таких вибриків. - серйозно попереджаю її, а вона лише киває на знак згоди.

По дорозі додому заїжджаємо в магазин, подруга вирішила купити щось на вечір, бо в неї, цитую: «з одягу лише мотлох один, як вона бідна взагалі в такому ходить».

Не без допомоги Олі звісно, та я теж купую собі чорну, коротеньку сукню. Варто сказати, що вона  дуже спокуслива. Без глибокого декольте, але з відкритою спинкою, просто те що треба.

Декілька годин марафету і ми у всій красі готові взривати танцпол і не тільки. Я сьогодні сама на себе не схожа. Хоч і люблю фарбуватись, та стрілки малюю рідко, і якщо вони є, отже сьогодні мега-день.

- Відпочинемо сьогодні на славу. І знаєш що скажу, Лано? Всі хлопці точно будуть твої. - Каже Вітя, а я чомусь червонію. Ну звісно, раз в рік і палка стріляє.

- Ей, не забувай про Олю. Вона сьогодні не гірше мене виглядає.

- А я й нічого не казав. А промовчав, бо не хочу щоб біля неї крутився хтось ще. - Оля соромиться, а мені стає смішно. Вона бігала за ним більше року, а тепер, коли він починає відповідати взаємністю у неї з'являється страх.

- Яка відвертість. Тоді я оберігатиму Лану від злого ока звабників. - Каже Паша, а я лише закочую очі. Його гіпертурбота мене трішки дратує. Поводить себе як старший брат, або ж тато. Мені це геть не подобається.

- А можливо я цього й намагаюсь досягти? Я сьогодні піду у відрив, от побачите. Нап'юсь так точно, - впевнено відповідаю. Цей вечір дасть мені видихнути, набратись нової енергії. Хто зна, можливо і познайомлюсь з кимось.

10 хвилин і ось ми уже на вході в один з найкращих клубів міста. У Віктора непогані зв'язки, тому ми легко та швидко потрапляємо у середину. Тут життя вирує, а музика змушує серце шалено битись. Давно я так не відпочивала... Гучно.

Займаємо вільний столик біля барної стійки та робимо замовлення. Хлопці замовляють віскі, а ми як істинні леді починаємо з коктейлів. Один, другий, третій... І я відчуваю себе вже інакше, алкоголь потроху вдаряє у голову, і мені це подобається. Оля та Віктор пішли покоряти танцпол, а я вирішила придивитись, можливо якийсь красень захоче теж потанцювати. Мій погляд падає на знайому фігуру біля барної стійки, і лише за трохи, коли ця людина повертається, я розумію що це Стас, а поруч, в його обіймах, знаходиться білокура дівчина. А ось і секрет, який він так уміло приховував. Вирішую діяти швидко та ефектно.

- Привіт. Не знала, що ти теж будеш тут. - натягую усмішку, та торкаюсь плеча Стаса. Бачу по його виразу обличчя, що він не те що здивований, він в шоці. Так красунчику, цього я й добиваюсь. Він роздивляється мене з ніг до голови, що змушує моє серце битись частіше. Так, виглядаю я сьогодні дійсно ефектно, і видно йому це дуже сподобалось.

- Лано? Не думав, що зустріну тебе тут. - ну звісно, ти ж хотів бачитись тільки тоді, коли тобі зручно. Лана прийде, повеселить, може якось у ліжко вдасться затягнути.

- Твоя дівчина? Привіт, я Лана, знайома Стаса. Ти неймовірно виглядаєш. - натягую посмішку "це все щиро".

- Ой, дуже дякую. Знаєш, поруч з таким хлопцем треба тримати планку, аби ніхто інший не налетів. А я, доречі, Віка - Вона посміхається та цілує хлопця у щічку. Бідна дівчина, і не знає, що її хлопець творить на спиною. Байдуже, той вечір і ніч не повторяться більше. Яка ж я дурна, якщо думала що у такого хлопця немає дівчини.

- Ти тут сама? Можливо хочеш до нас приєднатись, знайдемо тобі якогось красеня... - підморгує  Віка, і загалом підкидає хорошу ідею. Стас ж в цей час просто пропалює мене серйозним поглядом, який так і каже, щоб я не робила цього. Ну звісно, на двох стільцях хоче всидіти, казанова.