5

— Навіщо прийшов? — спитала відьма, стоячи на порозі.

— Хотів сказати дякую, — Денис підняв пакет із солодощами й легко потряс ним перед її обличчям.

— Тут цукерки?

— Так, — він мимоволі усміхнувся, проходячи в дім услід за нею разом із Марсом.

Будинок зовсім не був схожий на житло відьми. Ніяких кажанів, ніяких пучків висушених трав, що звисали зі стелі. Звичайний, затишний, теплий простір — багато книг, рослин, світлі стіни, м’яке освітлення. Жодної магії… принаймні на перший погляд.

Марс уже з усіх сил уплітав м’ясо з тарілки, а сам Денис спостерігав за дівчиною, яка готувала чай. Вона неквапом заливала заварку окропом, коли погляд Дениса зупинився на металевій ложці. Найзвичайніша, така, яка є в будь-якому домі. Але ця… рухалась сама. Повільно, за годинниковою стрілкою, без жодного доторку помішувала цукор у чашці.

Денис кліпнув, навіть протер очі. Але ні — ложка справді рухалася самостійно. Він підвівся та підійшов ближче до стільниці. Дівчина здригнулася й обернулася, і в ту ж мить ложка завмерла, ніби її зловили на гарячому.

— Як? — запитав Денис, обертаючи ложку в руках, ніби намагаючись знайти прихований механізм.

— Не знаю, це… від природи, — вона злегка знизала плечима й поставила одну з чашок на стіл.

Денис повернувся на місце, але допитливість перемогла:

— А чашку рухати теж можеш?

Дівчина здивовано підняла брови. Наступної миті в Денисових руках опинилася чашка з гарячим чаєм — просто матеріалізувалася, ніби її хтось різко штовхнув у нього. Гаряча рідина виплеснулася йому на штани, і хлопець підскочив, різко втягнувши повітря.

— Ну, предмети ти, звісно, рухати навчилася, — буркнув він, струсивши краплі чаю, — а от з координацією в тебе явні проблеми.

Відьма присіла навпроти й неквапом зробила ковток зі своєї чашки — та сама плавно опустилася їй у руки, ніби так і мало бути.

— Зрозуміло… — пробурмотів Денис, невдоволено смикнувши плечима.

— Ти зовсім не боїшся? — запитала вона, уважно вдивляючись у його обличчя.

— А чого мені боятися? — Денис спокійно відкинувся на спинку стільця. — Я впевнений, що всьому є пояснення.