Не відпускай
3
Вона ніжно провела пальцями по його обличчю. Ледь торкалася, окреслюючи кожну рису, наче сліпа, яка вперше вивчає чиюсь форму. Денис не розплющував очей — боявся порухом злякати це дивне, тепле відчуття.
Її пальці ковзали по оголених плечах, легкі, мов пір’їни, що танцюють на подиху вітру. Вона торкалася ніжно, так, ніби боялася завдати шкоди. Денис розплющив очі — і побачив її. Вона сиділа на краю його ліжка, ледь окреслена тьмяним місячним сяйвом, що падало з вікна. Здавалося, ще мить — і вона розтане разом із світлом.
Він простяг руку й торкнувся пасма її волосся — довгого, м’якого, ніби шовк, що ще зберіг на собі запах нічного лісу.
Вона нахилилася ближче, майже торкаючись його щоки. Від неї пахло не парфумами, до яких Денис звик у місті. Ні — її аромат був інший: лісовий, живий. Хвоя, свіжий вітер, краплини дощу, ніби вона щойно вийшла з гущавини. Він глибоко вдихнув її запах — і цей аромат обпік його зсередини якоюсь дивною теплотою.
Дівчина посміхнулася десь у районі його плеча, нахилилася до вуха й прошепотіла — тихо:
— Прокидайся… вже пора.
Денис розплющив очі. Вранішнє сонце заливало спальню теплим золотим сяйвом. Кімната була порожня. Ліжко — холодне. Жодного сліду, ніби її й не було.
#189 в Містика/Жахи
#4838 в Любовні романи
#1177 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 05.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
