2

Заблукав таки. Саме такі думки вперто крутилися в голові Дениса після того, як він утретє пройшов повз один і той самий трухлявий пень. Марс бігав поруч із задумливим господарем, час від часу стрибаючи через заметені гілки. Денис почухав підборіддя, на якому вже проступала легка щетина. Сильний порив крижаного вітру змусив його зіщулитися й втягнути голову в плечі. Шапки ой як не вистачало.

Стукнувши ногою старий пень і тихо лайнувшись, Денис ще раз озирнувся навколо. Ліс хоч і зимовий, але не настільки густий, щоб так безнадiйно заплутатися. Ну не міг же він заблукати буквально «в трьох ялинках». Повітря навколо було настільки прозорим і холодним, що здавалося — ним можна порізати щоки. Гілки ялин, вкриті важким сріблястим інеєм, стояли нерухомо, ніби старі сторожі, які спостерігали за його марними кружляннями.

Тяжко зітхнувши, він ще раз штовхнув нещасний пеньок, що став йому орієнтиром-насмішником.

З лісу, безперечно, потрібно вибиратися — і бажано швидко. Зимовий день уже хилявся до вечора. Сонце опускалося за верхівки сосен, забарвлюючи небо в бліді рожево-бузкові тони. Тіні ставали довшими, а мороз — гострішим.

Марс, що досі бігав поруч із величезною палицею в пащі, раптово напружився. Його шерсть стала дибки, хвіст завмер у повітрі. Гілка випала з пащі, і пес голосно загарчав, втупившись у густі високі кущі, з яких долинув легкий шум. 

Денис застиг. Холодок пробіг по спині. Він намацав під ногами ту ж палицю, яку хвилину тому тримав Марс, і взяв її до руки, наче зброю. Серце закалатало швидше. Шурхіт ставав голоснішим, пес загавкав, відступив на пів кроку вперед, захищаючи господаря.

Ще мить — і з-за кущів вигулькнула рожева курточка.

Денис протер очі, вражений. Перед ним стояла дівчина. Цілком реальна, не примара. Її щоки розчервонілися від морозу, а на пухнастій шапці намерзли маленькі кристалики з льоду. Він, звісно, знав про існування жінок у цьому світі, але найменше очікував побачити одну посеред зимового лісу, де він сам блукав уже майже годину.

Марс, повністю змінивши настрій, вже обнюхував незнайомку, весело виляючи хвостом. Дівчина присіла й погладила пса по голові, і той розтанув від задоволення.

— Заблукав? — запитала вона, підвівши на нього спокійний, уважний погляд.

— Так, — Денис знизав плечима. Брехати не бачив жодного сенсу.

— Дорогу показати? — вона легко підвелася, обтрушуючи сніг зі своєї куртки. Марс продовжував тулитися до неї, немов старий знайомий.

— Показати, — коротко відповів він.

Дівчина пройшла повз і, не роздумуючи, повернула зовсім в інший бік від тієї стежки, якою йшов Денис. Сніг тихо скрипів під її кроками. Віін не маючи іншого вибору пішов за нею. Гірше вже не буде. Може, хоч кудись вона його й справді виведе.

І вона вивела. За пів години вони вийшли не просто до селища — а до його околиці. Сіре зимове небо поволі темніло, а вікна поодиноких хат уже спалахували теплим жовтим світлом. Вони майже підійшли до металевого паркану його будинку, коли Дениса раптом наче блискавкою вдарило:

— А я ж не казав, де живу.

— А й не треба, — знизала плечима дівчина, навіть не зупиняючись.

— Але ми прийшли саме до мого будинку…

— То, може, я думки читаю? — усміхнулася вона загадково.

Денис зморщив брови. Він точно не був фанатом містики, а тим більше розмов про телепатію. Проте ситуація справді здавалася… дивною.

— Та не переживай ти так, — засміялася вона. — Ти тут єдиний містянин, що орендує будинок уже півроку. Селище маленьке — всі про всіх усе знають.

— А… ну. Гаразд. Дякую.

— Будь ласка. І дивися — більше не губися, — підморгнула вона.

І легкою ходою, ледь пританцьовуючи на снігу, попрямувала назад у ліс, немов він був її домом.

Денис тільки знизав плечима й зайшов у будинок. У теплій тиші дому він почав обтрушувати важкі черевики від снігу — й побачив на підвіконні свою шапку. Ту саму кислотно-зелену, яка муляла йому очі ще з дня покупки. Він замовляв просту чорну модель, а отримав це диво неонової текстильної промисловості. Після сварки з магазином так і залишився з нею.

Покрутивши шапку в руках і навіть зрадівши, що сьогодні був не в ній, Денис рішуче кинув її у відро для сміття.