Розділ 16.

За метушнею  зі Стасом, я не одразу помітила чорну іномарку Вадима, яка вже заїхала у двір. З авто вискочила завжди усміхнена Лєра і радісно кинулась мені на зустріч. Рожева сукенка жваво тріпотіла на вітрі скрашуючи її тендітну фігурку. В неї, як і в мене, живота зовсім не проглядалося, тому що строк був ще надто мізерним. 

- Настя! - пролунало мені у вухо. - Я така рада тебе бачити! - продовжувала щебетати Лєра розглядаючи мене з голови до ніг 

- Я теж рада, що ви приїхали, - послідувало у відповідь, після чого я привіталася з Вадимом, тушку якого побачила трохи згодом.

Чоловіки привіталися більш стримано обмеживши люб'язності звичайним рукостисканням.

- Коли вже встиг руку покалічити? - перебинтована правиця Стаса не залишилася поза увагою  Вадима, який здивовано вигнув брови, притискаючи до себе Лєру.

- Чергова незграбність, - вже звично посміхнувся Стас переводячи погляд на білу миску з м'ясом, яке досі було не нанизане на шомпури.

- Нічого тобі довірити неможливо, - глузливо пирхнув Вадим, обводячи очима мангал, в якому мабуть, вже попіл тлів поки ми возилися з раною. - Ходімо, покажу, як працюють справжні професіонали, - стукнув Стаса по плечі і подався вперед, залишаючи нас з Лєрою наодинці.

- Господи, Насть! Я така рада за вас з Стасом! Досі не віриться, що ти наважилась на такий крок, - лепетала подруга відводячи мене в сторону до гойдалки. 

Мабуть, вона не зовсім правильно зрозуміла наші стосунки і занадто рано зраділа. Між нами і далі була глибоченна прірва і до нормальних відносин ( якщо такі можливі в нашому випадку) нам рухатися, як до неба рачки. 

- Пррр, Лєро! Я не знаю, що ти там собі вигадала, але явно не те, що є насправді, - трохи зупинила потік її слів присідаючи на коричневу гойдалку, на якій вчора мене добряче знудило. - Між нами нічого немає і бути не може. Ми просто живемо під одним дахом, спимо в різних кімнатах і вчимося потроху готувати. Ось і все, - легко і по поличках розклала суть нашого зі Стасом спільного проживання.

- А дитина? Насть, ти йому сказала, що вагітна від нього? - Лєра, чомусь схилялася до думки, що дитина справді його. Проте я не була на стільки впевненою оптимісткою, тому сказала правду.

- Я сказала, що вагітна, а хто батько не знаю, - випалила все, як є чекаючи на докори збоку Лєри, але їх не було.

- А він, що? - після невеликої паузи запитала подруга сідаючи поруч.

- Сказав, що його. І я, і дитина. До себе забрав. Казав, що буде дбати, оберігати і пилинки здувати, - іронічно хмикнула відштовхуючись ногами від землі. 

- Очманіти! - Лєра не приховувала свого здивування. - Прямо так і сказав? - вирячила очі ошелешено плескаючи віями. - Стас? - досі не вірила вона. - Оце так справи тут у вас! Ну а ти, як? Як тобі тут з ним, в цьому будинку? - нарешті перевела стрілки на мене.

А що я повинна була відповісти? Всього другий день живу з ним. Сама не знаю, як мені. Наче, нормально.

- Все в рамках угоди, - виголосила я поглядаючи на Лєру, яка поняття не мала, про що я торочила.

- В якому сенсі? - вигнула брови подруга. 

- В прямому. Перед тим, як я погодилась переїхати до нього в нас була домовленість, що в мене буде окрема кімната, повна свобода і робота, - "і нічого більше", хочу додати проте змовчую. 

- Стоп. А робота тобі навіщо? - дивувалася подруга округлюючи очі до розмірів в п'ять копійок.

- В мене кредит! Чи ти забула? - глипаю здивовано. - І зайняти себе чимось потрібно, щоб остаточно не злетіти з котушок, - мабуть друга причина куди вагоміша, за першу. 

Але Лєра і тут мене здивувала. Видала таке, що я вже подумки почала співчувати тому пораненому чоловікові, бо він ще не знав, що в гніві я ще божевільніша ніж є насправді.

- Стас його погасив. Чи він тобі не сказав? - її голос почав мимоволі тремтіти, бо певно допетрала, що ляпнула щось не те. 

- Не сказав, - напрочуд спокійно сказала я пригальмовуючи босоніжком і стрибаючи з гойдалки. - А я йому зараз скажу! Все скажу!

- Насть! - переполошилась Лєра схопившись за мною і швидко перегороджуючи мій шлях. - Не роби дурниць! Він хотів, як краще! - подруга раптово переметнулась на його сторону, ще й мене намагалася туди переманити. 

Не вийде! Я все одно з ним поговорю. Тільки пізніше. Не хочеться на очах у гостей влаштовувати скандал. Я прибережу його до вечора.

- Ну добре, - вже спокійніше відказала я, хоча всередині все кипіло від злості. - Зачекаю до вечора.

Лєра тільки натягнуто посміхнулася, потім обтягнула свою рожеву сукенку і ми відправились до чоловіків, які заповзято чаклували над мангалом. 

Вловивши наше наближення Вадим швиденько переклав шашлик на інший бік і згріб під своє масивне крило тендітну Лєру нагородивши легким поцілунком в скроню. 

Я залишилась стояти осторонь, в метровій відстані від Стаса, який пропалював в моїй квітчастій сукні велетенську діру. Я теж пропалювала і подумки гнівалась ще сильніше. Тільки цього разу не знаю, на кого більше. На Стаса, який не сказавши ні слова вирішив закрити мої борги з кредитом. Чи на себе, дурепу, яка дивилася на ніжні обійми подруги з її чоловіком і злилась ще більше, тому що нам з Стасом далеко до подібних стосунків...