Розділ 11.

Рівно доба нашого тимчасового примирення добігла до свого логічного завершення. 

Причиною нового конфлікту виявився один єдиний номер в готелі, який бронювала його недалека секретарка. Її курячих мізків вистачило лише на те, щоб замовити два квитки на літак, але забронювати два номери виявилось надскладним  завданням, яке вона з тріском провалила.

З моєю дурною вдачею вільних номерів в довбаному готелі не виявилось, а блукати по невідомих вулицях зовсім незнайомого міста бажання не було. 

Прийшлося змиритися з гіркою долею бідової дівчини і терпіти два бісових дні, самовдоволеного боса, який від початку польоту знав про цей невеличкий прокол. Не здивуюся, якщо цей бабій сам все гарненько спланував, щоб підібратися до мене ближче. 

Вчора так чемно вибачався, турботливим був і милим, мало не ідеальним, а сьогодні, наче підмінили. 

Не скажу, що він чимось мене образив, чи поводився нахабно. Такого не було. Проте, отой його усміхнений писок, сяючий, як натертий  до блиску сервант, мене починав дратувати.

Після ретельної ревізії номера я нарешті зрозуміла в чому причина його нестримної радості. Ліжко виявилось велетенським, проте єдиним, тільки мене це не злякало. Рівно в цю ж мить в  моє око впали два м'яких крісла, на які я планувала спровадити надто  радісного Стаса. 

Думав, переграв мене? Подивимось, як ти тепер заспіваєш? 

Я не приховувала невдоволеної фізіономії і злостивих поглядів в бік  офігівшого красунчика. Жбурнула валізу на ліжко, промовисто виражаючи, що ця територія зайнята. Стас ніяк не відреагував, тільки хмикнув загадково і пішов обслідувати ванну кімнату, залишаючи мене наодинці з собою.

Його не було добрих пів години. Я навіть хвилюватися почала, чи бува не втопився бідолаха від такого нещастя. Речі в шафу поскладала, переодягнулася в нічну сорочку покриту тоненьким шовковим халатом. Звідки мені було знати, що мешкати я буду разом з цим тестостероном. Якби знала, кофту під шию наткнула б і спортивки на ноги. А так, нехай терпить. І я буду терпіти. 

Тому що споглядати на цього красеня в одному рушнику навколо сідниць, завдання не з простих. Очі самі приковуються до його м'язистого тіла, малюють візерунки від грудей спускаючись до живота і збиваючи  мій спокійний серцевий ритм. 

Безсоромний! Так і аритмію можна дістати! 

Я швидко відводжу очі, хоча роблю це неохоче і рвучко піднімаюся з ліжка. Мені б теж не завадило прийняти душ, але перед тим я б хотіла окреслити наші кордони і якось доступно пояснити, чому саме я повинна спати на ліжку. Для мене це було очевидно, але що твориться в голові у цього красунчика можна тільки здогадуватись.

- Тебе щось турбує? - він знову випереджає мої думки, коли я безсоромно витріщаюся на його привабливе тіло. 

Я різко піднімаю очі і зазираю в блакитні океани, які поволі затягують в свої безкраї глибини.  

- Як ми будемо ділити ліжко? - запитую одразу, навіть не встигнувши, як слід скласти речення. Звучить воно неоднозначно, бо Стас чомусь вибухає спалахом реготу, який на мене діє не дуже обнадійливо.

- Мені байдуже, на якій половині  спати. Вибір за тобою, - він знизує плечима, дістає з сумки якісь речі і знову бреде в ванну кімнату. Я навіть заперечити не встигаю. 

Хоча всередині все волає від обурення. Значить цей нахаба вже вирішив, що спати ми будемо разом? Ну а що, нам вперше, хіба?

Мало того, що поводить себе самовпевнено, так ще й помитися через нього неможливо! 

Цього разу він справляється швидше і вийшовши з ванної одразу натикається на моє незадоволене обличчя. 

Помітивши, що я теж рішуче налаштована помитися, нестерпний Стас обламує мене просто в дверях:

- Я використав всю гарячу воду. Прийдеться трохи зачекати, поки  бойлер нагріється, - надто спокійно промовляє і чекає:  буду я кричати одразу, або ж зачекаю. 

Я вирішую не  відкладати на потім і не стримуватись:

- Просто чудово! - фиркаю розлючено. - Скоро північ, як довго ви накажете чекати? - от же нахаба. Звик тільки про себе думати! Одноосібник!

- Вибач, трохи не розрахував, - наче, щиро говорить, а мені все одно хочеться його вбити!

Не розрахував він! А ліжко одне на двох ділити, гарненько розрахував! 

Я повертаюся на місце і швидко забираюся під білу ковдру не одразу помітивши, що альфа-самець натягнув сірі спортивки і білу широку футболку. 

Причепурився, красунчик, не те, що я! 

Плювати на нього! Зовсім мені не цікаво, що він там робить поки моя ображена персона повернулась на бік і наполегливо робить вигляд, що спить.

- Насть, ти спиш? Я нам вечерю замовив. Будеш? - примирливо промовляє Стас і тихенько підходить до ліжка, де я заповзято сопу. 

Фраза про вечерю мене вже не обурює, а навпаки пробиває на гучний несамовитий регіт. На годиннику рівно чотири нулі, на секундочку, а чоловік вечеряти зібрався! 

- Ти серйозно? - поволі заспокоююсь і займаю сидячу позу. - Ти на годинник дивився? Яка вечеря? Нормальні люди спати лягають. Ти б ще прогулятися під зоряним небом запропонував, - іронічно фиркаю і театрально закочую очі.