Розділ 10.

Я заціпеніла споглядаючи на скляний погляд Василя, який зараз, як ніколи раніше підтверджував мої здогадки, що в нього не всі вдома.

- Робочий день давно закінчився, тому Настя може не виконувати твої накази, - сухо кинув Василь хапаючи мене за руку.

- Я з тобою не поїду! - різко висмикую правицю ступаючи крок назад, щоб заховатися за спиною Стаса.

Чоловік розуміє мене без слів і швидко відводить назад перегороджуючи шлях Васі всім своїм тілом.

- Ти почув? Дівчина не хоче з тобою їхати! - впивається в мерзотника пронизливим поглядом, який от-от спопелить всіх, хто стане на його шляху. 

Василь помітно присідає, лишаючись попередньої впевненості та неабиякого нахабства. Завмирає перед розлюченим босом поглядаючи на нього спорожнілим поглядом. Він нічого не відповідає, що виглядає дуже дивно і неприродньо. Після декількох хвилин мовчанки, Василь розвертається і йде до своєї чорної ауді, попередньо зиркнувши на мене і нагородивши зневажливим поглядом ревнивця.

Я не розумію, що вигадав собі цей псих? Він поводиться так, ніби я його дружина, а він мій законний чоловік, який кожного дня забирає мене з роботи, а я, як остання стерва обираю піти з коханцем. Саме так це виглядає з боку! Хоча ми один одному ніхто! Абсолютно чужі люди, чорт забирай!

Я починаю його боятися! Реально боятися! А якби Стаса не було поруч, як би відбивалася? Брр, аж перетрушує, як почну уявляти.

Від шоку я навіть не помічаю, коли Стас бере мене за руку і веде до свого позашляховика. Навіть в салоні авто, не можу заспокоїтись. Відчуваю, як швидко колититься серце, а тіло досі не перестає тремтіти. 

З вуст Стаса злітає цілком логічне запитання: 

- Насть, що в тебе з цим Василем? Він якось дивно себе поводить.

- Нічого, - дуже швидко відповідаю. - Абсолютно нічого, - тяжко видихаю і чесно зізнаюся, - по дурості залишила йому свій номер, а тепер не можу позбутися. Поняття не маю, чому він до мене причепився? 

Я опускаю голову, важко зітхаю. Мало того, що не виспалася, втомилася після затяжного робочого дня, так ще й цей Вася спокою не дає. За що мені це все?

- Ти дуже гарна.

- Що? - виринаю з думок не тямлячи, про що плете мій бос.

- Ти дуже гарна, тому він до тебе причепився, - ще раз повторює Стас і я одразу вкриваюся рум'янцем сорому. 

Не розумію чому на мене так діють його слова, але стає приємно і трохи ніяково. 

Що відповісти йому на це? Дякую? Та ну!

Нічого не відповідаю, роблю вигляд, що уважно слідкую за дорогою, а потім і зовсім дивлюся у вікно. 

Добре, що Вася не знає де я мешкаю, а то прийшлося б не солодко. Тепер буду його остерігатися.

 А раптом він прослідкує? Чорт, ця думка знову додає тривоги до мого серця і я одразу починаю озиратися назад. 

Позаду нас купа автомобілів і зовсім не ясно чи є серед них ауді Василя. Хочеться вірити, що він нарешті все зрозумів і залишить цю дурну ідею мені набридати. 

Я вирішую перемкнутися і зав'язати розмову зі Стасом, який зосереджено веде автомобіль і більше не тішить мене компліментами. 

- Скільки часу триватиме конференція? - запитую і поглядаю на нього, серйозного такого, повністю прикутого до дороги.

- Два дні, - коротко відповідає, але на мене не дивиться. Невже образився за мій ігнор?

- Де ми будемо жити? - продовжую розпитувати.

- В готелі. Тамара повинна була забронювати нам два номери. 

- Зрозуміло, - коротше, шеф щось без настрою, тому я більше нічого не запитую. 

Ми мовчки доїжджаємо до мого під'їзду. Стас гальмує прямо біля входу обдаровуючи на прощання поглядом блакитних глибин. 

Я дякую і швидко вискакую з авто, яке довго не чекаючи, різко зривається з місця і вилітає з мого двору.

Ввечері телефонує Лєрка і розпитує, як мої справи зі Стасом. Коли я розповідаю, що в нас тимчасове перемир'я подруга відверто дивується, адже їй надто добре відомі мої нестерпні риси характеру, а тут - шок контент:" Помирилися і навіть зібралися разом на конференцію." Якась небувальщина та й годі!

Настанови подруги закінчилися словами: " Не будь дурною, хапай його за горішки, поки на горизонті  не намалювалася інша білочка і не затягнула їх до свого дупла." Я вже давно так голосно не реготала. Добре, що сусіди - люди розуміючі та інтелігентні, тільки постукали по батареї зробивши останнє китайське попередження. 

Від божевільного Василя звісток не було, що не могло не радувати. Але як тільки я прийняла ванну і пірнула на своє м'якеньке ліжечко під тепленьку ковдрочку бажаючи поринути в царство Морфея, телефон по-зрадницьки бренькнув і я одразу відчула недобре.

Чуйка, як завжди спрацювала на відмінно. На екрані висвітились наступні рядки: " Добраніч, кохана. Скоро ти зрозумієш, що він тебе недостойний". Відправник Вася. 

Мороз по шкірі і цілковитий шок! Через клятого Васю ще одна безсонна ніч мені гарантована. Я навіть не знаю, що роблять в таких випадках? 

Мабуть, пора підключати важку артилерію.

- Льоша, ти спиш? - голосно волаю в стіну, за якою швидше за все давно дрихне мій втомлений брат. 
Тільки у відповідь цілковита тиша. Або міцно спить, або завіявся десь на ніч, в пошуках чарівної німфи. Іншого не дано.

Сповзаю з ліжка і йду перевіряти. Стукаю три рази, але знову глухо. Врешті, відкриваю двері і спостерігаю порожній диван. Значить завіявся все таки братик, тільки ж так невчасно, чорт забирай.

****

На роботу добираюся без перешкод і майже не запізнююсь. По дорозі в офіс відчуття тривоги мене не полишає, і я час від часу озираюся на всі боки в очікуванні психа Василя. Його безглузді слова в нічному смс добряче потріпали мій і до того неспокійний сон і в заключенні я знову не виспалась.

Олексій не ночував вдома, але добре, що допетрав зателефонувати вранці і повідомити, що він живий, здоровий ще й ласкою жіночою не обділений. Все таки моя здогадка підтвердилась і братик знайшов собі подружку. Тільки подробицями ділитися не поспішав, а я і не наполягала.