Розділ 2. Стас

Повернувшись в Україну після довгих п’яти років заслання, я, нарешті, зрозумів, що вдома. Тут навіть дихається легше, повітря чистіше.

Німеччина осіла глибоко в печінках нестерпним чорним осадом. Я і так занадто довго жив чужим життям. Пора про особисте задуматися.

Після смерті батька на мої плечі впав тягар у вигляді велетенської фармацевтичної компанії, яку таки вдалося, хоч і через п’ять років, але перекласти на тендітні плечі меншого братика.

Хай звикає! Пора і йому зрозуміти, що гроші не падають з неба, а їх треба заробити. Здається, він і не проти був.

Я ніколи не прагнув жити в чужій країні. Обставини змусили. Не міг покинути матір одну, яка поняття зеленого не мала в цьому не простому бізнесі. Спочатку важко було, але якось вишкрябались. Тепер вся надія на Дмитра, меншого на п’ять років брата, проте амбіційного і наполегливого. Надіюся він не потопить все те, що я так довго намагався втримати на плаву.

Справами в Україні, протягом моєї відсутності займався мій заступник. Григорій Іванович – людина більш ніж надійна і відповідальна. Такі в наш час – велика рідкість, але найбільша цінність. Тільки роки роблять свою справу і нікого не щадять. Григорію Івановичу цієї весни вже 65 стукне, і, як би він не намагався приховати свою втому, та очі його видають.

Загалом я повернувся дуже вчасно. Останньою краплею стали щоденні пиляння матері про одруження. Я не стерпів.

Доводити їй свою точку зору також не став. Не зрозуміє.

Я не той хто створений для тривалих серйозних стосунків. Максимум для мене – це тиждень. Далі все – фініш. Набридає. Про яке одруження може бути мова?

Чесно кажучи, там і вибирати не було з кого. Дівки якісь стрьомні, не те що наші. Я таки відчув різницю, знаю, про що кажу.

Матері сказав, що одружуся лише на українці. Хай нарешті заспокоїться і переключиться на меншенького зі своїми порадами. А я вже сам в змозі про себе подбати.

Зрозуміло, що в перший же вечір іду в клуб в пошуках чарівної претендентки на сьогоднішню нічку. Очі розбігаються від наших красунь. Та вони всі, чорт забирай, як з обкладинки дорогого глянцю! Всі, як на підбір. Відчуваю, цієї ночі відведу душу. Навіть ловлю себе на думці, що ідея з одруженням не така вже й погана. Але такі постріли в голову дуже короткі і я одразу відкидаю ці нісенітниці.

Свою жертву зустрічаю випадково за барною стійкою. Одразу кидається в очі довге каштанове волосся, яке розсипається по тендітних плечах дівчини і стрункі  ніжки закинуті одна на одну. Ще обличчя не бачу, але вже її хочу.

Вміють наші жінки чарувати, немов невидимою силою володіють.

За мить я опиняюся біля розкішної брюнетки і розумію, що вона – те що треба. Чарівна, вродлива і фігурка просто відпад. Ловлю себе на думці, що обличчя її здається знайомим, але я знову відмахуюсь.

Стільки мав тих краль, всіх і не запам’ятаєш. Треба діяти, але не знаю з якого боку підійти. Невже втратив досвід?

Чорт його знає! Раніше, щоб затягти дівку в ліжко я і зусиль багато не прикладав. Вони самі вішилися на мене, що не відліпити було. З цієї все якось складно поки.

Красуня навіть не дивиться на мене. Вся її увага зайнята розмовою з подругою. Проте між розмовами вона не забуває вливати в себе вже третій коктейль. Ну добре, так навіть простіше буде. Почекаю.

Коли її подруга звалює на танцмайданчик я не гублюся і пригощаю дівчину випивкою. Єдине, що мені не подобається – це її байдужість. Хоча, від коктейлю вона не відмовляється.

Чорт, щось мені підказує, що вона забагато бухає! З такою каші не звариш, тому вирішую запросити її на танець.

Краля швидко погоджується, а я переможно посміхаюся. Сьогодні вона буде в мене в ліжку, інакше я буду не я!

Краще б я взагалі не ходив до того клятого клубу, бо все пішло зовсім не за планом! В мене в ліжку вона опинилася, не посперечаєшся, але яким чином?

Її байдужість раптом перетворилась на наполегливість. Вона так міцно притискалася до мене своїм тендітним тільцем, що я ледь відліпив її від себе.

Хотів дівку зняти на ніч, а вийшло, що це вона мене знімала, хай йому грець!

Спочатку хотів відмахнутись від неї, але передумав. Сам не знаю, чому.

Мабуть, мені вперше в житті стало когось шкода. Шкода, що якийсь козел, типу мене, скористається її невдалим становищем і зробить непоправне. Потім же шкодувати буде, дурепа, що докотилася до такого. А гарна ж дівка! До біса, гарна!

Саме через жалість я і забрав її до себе. В ліжко своє поклав, сам біля неї примостився.

А вона! Що витворила! Кохатися захотіла! Зі мною! Ви уявляєте!

Я не те, щоб був дуже проти, але ж вона не відала, що витворяє. Ледь втримався, щоб не зірватися, коли дівка почала білизну з себе стягувати.

Це ж треба було так вляпатися!

Ні, я своє ще візьму. Хай навіть не сумнівається! Але тільки тоді, коли алкоголь вивітриться з її гарненької голівоньки.

Під струменем холодної води стояв хвилин двадцять. Ніби полегшало.

Коли повернувся в кімнату, дівка вже сопіла під ковдрою.