Глава 8

Усю ніч Олена прокрутилася в ліжку, так і не зумівши заснути. Їй ввижалися очі коханого. Наче він кликав її. Був слабкий, але живий. Вона не могла визначитися, де саме він знаходиться, та була впевнена, що зараз він у безпеці.

Коли він трохи відступив у тінь, наперед вийшло інше.

Картинки з минулого, повернуті пам'яттю до життя, проносилися одна за одною, оживляючи пережитий біль та страхи. Начебто знову проходила свій шлях і одночасно спостерігала за тим, що відбувається з боку. Хотіла допомогти самій собі минулій, але усвідомлювала, що це неможливо. Історія непідвладна змінам. Хіба що у підручниках кожної нової влади...

Вона тремтіла від втоми та емоційного напруження. Від хвилювання каламутило і паморочилося в голові, а заспокоїтися ніяк не виходило.

Щойно сонце здалося на небосхилі, як тут же квапливо набрала номер Олександра, залишений учора в її блокноті у відповідь на розсекречений телефон самої Олени.

- Привіт, - втомлено привіталася і одразу перейшла до справи: - З'явилися новини про Віктора?

- Ні, - глухо відповів Сашко.

Він і сам не стулив очей цієї ночі, нескінченно прокручуючи в голові її розповідь. Жахався з того, що їй довелося пережити. Захоплювався її силою волі та мужністю, рішучістю та цілеспрямованістю. Боявся поранити. Тягся всім серцем до неї і забороняв собі бажати.

Серце шалено калатало в грудях, намагаючись вискочити і станцювати Джигу-Дригу Божевільного Капелюшника, а потім самостійно вирушити на пошуки Олени, що засіла глибоко в думках і посіяла розбрат у почуттях Олени. Розум звелів пам'ятати про совість, а емоції вимагали негайно скористатися можливістю, що подарувала боги.

Ось справді, Олена Троянська!

- Олено, ми можемо зустрітися увечері? - без особливої надії на позитивну відповідь спитав він.

- Ти ж сказав, що новин немає, - із сумнівом у голосі промовила дівчина.

– Ні. Але я постараюся дізнатися щось протягом дня. Та й просто... Чекати на новини разом легше.

З цим вона не могла не погодитись, вперше починаючи відчувати тяжкість самотності. Складалося відчуття, ніби в момент, коли пережила найвище горе і страждання, рятівно скам'яніла, щоб не збожеволіти. А тепер поступово оживала і особливо гостро потребувала людей, здатних розуміти і співпереживати. Хотіла переконатися, що є на світі і ті, хто не зачинить двері перед її носом, використавши та залишивши з бідою наодинці. Вітя казав, що Сашко саме такий друг. Може, він такий виключно для нього. Та вона не дізнається, доки спробує довіряти комусь знову. І Олександр для цього здавався найкращою кандидатурою.

– Давай в обід. До вечора надто довго чекати, - просто та чесно відповіла Олена. - Близько двох годин у мене зазвичай завершується курс, і я виходжу на прогулянку.

– Курс? Якесь лікування? Ти хворієш? - Занепокоївся Олександр.

- Навчаюся.

Повисла пауза.

- Я можу розповісти при зустрічі, - охоче повідомила дівчина. - Якщо тобі цікаво, звісно.

– Ще як цікаво! – радісно вигукнув Сашко. - Я взагалі дуже допитливий.

Вони легко розсміялися і домовилися про зустріч все в тому ж клубі, але на відкритій терасі, щоб дівчина могла дихати повітрям, а не нудитися в закритому приміщенні.

Привівши себе в порядок і побалувавши легким фруктовим сніданком, не забула подбати і про пухнастика. Хвостик, як і раніше, пестився до господині, вивчаючи запах, що оновлюється. Міг прилаштуватись прямо до неї на живіт, дбайливо підібгавши кігтики, чіпати його лапкою або тикатися мордочкою, ніби грав з малюком.

"...Дизайнер інтер'єру, спираючись на певні знання екології, психології, основні закони архітектури та, враховуючи конструктивні особливості всіх елементів об'єкта, не порушуючи гармонії простору, творчо розвиває та ушляхетнює існуюче середовище..."

Перечитати вступ до лекції про радіальну симетрію в дизайні, яка запланована на сьогодні, довелося кілька разів. Олені не вдавалося перемогти розсіяність. Думки раз у раз неслися до аеродрому.

Майнула навіть сумнівна ідея позначитися хворою і пропустити лекцію, але вона поборола себе і старанно конспектувала, пообіцявши, що пізніше уважно перечитає записи і розбереться.

Однак час стрімко промчав повз її свідомість разом із записаними тезами, озвученими фахівцем. Наприкінці навчання найкращим студентам обіцяли не лише сертифікати, а й рекомендації з можливим подальшим працевлаштуванням. Її це більш ніж влаштовувало. Такою роботою вона зможе займатись і в декреті. Адже без діяльності зачахне. Особливо, якщо Віктор...

Тряхнувши головою, відганяючи песимістичні прогнози, рішуче відклала ультрабук і попрямувала до гардеробу.

До клубу потрапила дещо раніше обумовленого часу. Тож випадково застала частину тренувального польоту Олександра. Ті шедеври, які він творив у небі, здавались їй чимось неймовірним і однозначно недосяжним. Подивитися б політ Віктора...

Засумувавши, в очікуванні друга замовила у незмінної і знову чимось незадоволеної Віри чай із шоколадом та фрукти. Знову помчала думками в щасливі чотири дні з коханим у будинку біля озера. Як же йому все-таки вдалося зігріти її замерзле серце?

Сашко з'явився на терасі з широкою білозубою посмішкою, скуйовджуючи світле волосся рукою. Вона помітила, що він робить так щоразу, коли хвилюється.