Глава 7

Змусивши себе не думати щомиті про Віктора, Олена з головою поринула в новий для неї клопіт. Враховуючи, що втомлюватися вона стала надто швидко, довелося знизити звичні темпи, всіляко оберігаючи малюка.

Дівчина розуміла, що іншим це могло б здатися дивним чи навіть смішним, але найменше їй хотілося зробити щось неправильне. Шансом стати мамою не розкидаються. Тим більше, пройшовши довгий шлях лікування після не дуже вдалої першої вагітності та аборту з наслідками.

Тепер вона нікому не дозволить керувати її життям і життям ще не народженої крихітки. Чоловіки всього світу можуть урочисто котитися в пекло на всіх парах, але ніхто не посміє відібрати у неї цей шанс.

Гінеколог, що знав про наболілий аспект долі Олени, поставився з розумінням, коли вона примчала ставати на облік, розмахуючи перед ним позитивним тестом на вагітність як прапором на демонстрації.

- Вийшло!

Чоловік з розумінням усміхнувся, наполегливо посадив її на стілець навпроти нього і почав ставити запитання, методично вписуючи її відповіді в обмінну карту матері та дитини.

Олена слухняно здала аналізи на рівень гормону бета-ХГЛ, визначення групи крові та резус-фактора, загальні аналізи крові та сечі, глюкози в крові, на антитіла до ВІЛ, сифілісу, токсоплазмозу, краснусі, герпесу, цитомегаловірусу тощо.

З хвилюючим трепетом висиділа для цього в черзі кожної з лабораторій, незважаючи на талони попереднього запису. Мовчки виклала у кожному кабінеті запитані "благодійні внески". Тільки посміхалася щасливо і трохи розгублено, нарешті дозволивши собі без злості та заздрощів дивитися на майбутніх матусь, що перевалюються, немов пузаті качки, до наступного кабінету. 

Вона розуміла, що така хода - то навіть не важкість найдорожчого на світі вантажу на останньому триместрі, що давить на весь хребет і не тільки. У тих, кому вагітність - свідоме рішення, то більше підходить сказати, як це говорили раніше - при надії. Жінки мають надію стати щасливими, віддаючи свою любов маленькому янголу, який через цю любов має вирости чудовою людиною. І вони вже зараз заколисують немовлят у обіймах свого організму, що і тепер, і потім ще більше віддаватиме все найцінніше, що має, найбажанішій людині - своїй дитині.

УЗД не було можливим на цьому терміні, і переконати лікаря поглянути не вдалося. Він сміявся добродушно, відповідаючи, що це не тільки небажано для плоду, але й просто неможливо.

- Що ти хочеш розглянути там на третьому тижні? — спитав він за два тижні з моменту пам'ятної неділі. - Я на облік тебе повинен був поставити лише за три-п'ять тижнів. Оленко, я добре розумію твоє хвилювання. Але ще зарано. Зараз ми просто стежитимемо за рівнем ХГЛ, щоб не пропустити жодних з непотрібних нам відхилень. І за твоїм самопочуттям у принципі. Це чудово, що ти звільнилася з роботи і зможеш більше відпочивати та берегти себе, – дбайливо сказав лікар, виписуючи рецепт на комплекс вітамінів для вагітних.

Олена ледь не підстрибувала на стільці у постійному нетерпінні та передчутті. Але задумалася і трохи принишкла, коли гінеколог порадив не чекати на події, бо подія тепер - кожен новий день.

Так, вона відчувала це. Може, комусь її поведінка здалася б божевільною. Але вона дійсно відчувала кожну крихітну зміну в своєму тілі, своїй душі. Нехай говорять. Вона не повинна пояснювати кожному і кожній з пліткарок і великих знавців життя, що то таке - пройти крізь пекло, вибратися звідти живою і зберегти душу аби щомиті наближати той день, коли зможе поділитися любовʼю з Божим даром.

Отак раптом, одного дня, все змінилося для неї. Решта виявилася неважливою, несправжньою. Образи штучними, проблеми дрібними. Все викликало ніжну посмішку, будь-яка погода здавалася чарівною. 

Не маючи такого досвіду раніше, тепер вона завела щоденник. У ньому змішалися вага, дієта, препарати та особисті переживання. Все, що так чи інакше стосувалося малюка.

Хвостик підозріло принюхувався до неї і чхав, смішно морщачи носик. Раніше вона не вірила, що тварини відчувають усі зміни у своїх людях за запахом.

Але ж це було саме так. І саме вона його людина, а не він - її кіт. Він наче брав її під свою опіку. Знайшов і оберігав. І це також викликало щасливу і відкриту усмішку.

Кожна дрібниця здавалася їй чудовою і неповторною. Вона буквально сяяла. Втім, так само швидко впадала у відчай і смуток. Тоді на допомогу приходили сльозливі мелодрами та чіпси із шоколадом, зрозуміло.

Такий момент повторився і тоді, коли Микола – гінеколог Олени уточнив дані батька для відповідної графи у медичній карті. Дівчина на мить замислилась і попросила написати лише ім'я Віктор.

Їй не було чого додати. Більше того, вона не хотіла дізнаватися більше. Боялася, що знову згадає, з новою силою відчує закоханість, що спалахнула, і тоді вона вже не зможе з собою боротися.

Втім, того вечора вона знову зайшла перевірити пошту. Порожньо. Звільнення дало бажане затишшя. Тож листів не було зовсім. Навіть у спамі. Вона перевірила. Декілька разів.

У такому стані її й застало повідомлення Віри у мессенджері. Як завжди, без звернень та привітань, небагатослівно і по суті.

"Саша просить тебе прийти сьогодні. Є важливі новини. Чи зможеш о 19:00?"

Олена задумливо глянула на екран.

"Не бачу в цьому сенсу", - написала і відразу стерла.