Глава 4

Провівши необхідні маніпуляції, дбайливо відклала тест на рівну поверхню. Сіла на закритий унітаз, не відриваючись дивлячись на червону смужку, що проявилася в найближчі хвилини. Знову одна.

- Маячня! - схвильовано стукнула долонями по колінах, схоплюючись з місця. - Який ще секс-марафон треба влаштувати, щоб вийшло?

Різко відчинивши двері так, що вони голосно стукнулися об стіну, роздратовано відправила в контейнер зі сміттям черговий використаний тест.

Зробила глибокий вдих, заспокоюючи себе. Може з Віктором просто щось не так? В собі Олена не сумнівалася. Перш, ніж перейти до реалізації плану, дівчина пройшла повне обстеження та переконалася, що зачати та виносити малюка здатна. Навіть після всього, через що пройшла, аби цей день настав.

- Що не так? - міркувала вона вголос, міряючи кімнату кроками. - Що я пропустила?

Комплекс вітамінів для підготовки організму до вагітності ретельно прийнято за інструкціями лікаря. Відповідний носій біологічного матеріалу обраний. Годинни наполегливої праці на інтимній ниві пройдено. Чому немає результату?

Знову полізла до мережі у пошуках відповідей та досвіду інших людей. Всі ці форуми майбутніх і молодих матусь з хвастощами про уявні успіхи їхніх дітей вивчила вздовж і впоперек. Але щось таки не врахувала!

Міф чи реальність про можливу несумісність партнерів ніхто не підтверджував та не спростовував на практиці. Що тоді? Її лікар ставився до подібної гіпотези скептично. Хоча й не заперечував такої ймовірності.

Олена стиснула руки в кулаки, широко розставивши їх із двох боків ультрабука. Обвела поглядом дорого та зі смаком оформлену квартиру. Гарно, елегантно, вишукано. Порожньо!

Їй 30 років, вона має шикарну кар'єру і стабільний дохід. Вчасно вкладені в акції гроші щомиті мовчки і без її безпосередньої участі цокають на її рахунок, забезпечуючи безбідну старість не лише їй самій, а й її дітям. Тільки дітей нема!

Ледве не завивши від розпачу вголос, Олена знову взяла себе в руки. Може, просто така доля? Так і треба навіщось, щоб була самотньою? Живуть якось інші люди в тиші і спокої, для себе. Або всиновлюють, оформлюють опіку. Щоправда остання форма не для неї. Так вона собі колись вирішила після всіх консультацій з фахівцями. Бо ж, за великим рахунком, батьки, що "виправилися" можуть прийти і забрати в опікуна дитину. За літерою закону. А як тоді бути людині, яка вже вважала дитину своєю, рідною? Знову біль? Ні, через це іще вона пройти не готова.

Ні. Рішуче похитала головою. Вона народить сама. Потім візьме дитину ще в будинку дитини. Але весь шлях вагітної та породіллі вона пройде. Чого б їй це не вартувало.

- А тепер скажи мені, всезнаюча мережа, підсунь правильну відповідь... Як треба "згвалтувати" цього льотчика, щоб точно завагітніти від нього?

Результати за запитами про найкращі пози для зачаття не блищали оригінальністю і були вже неодноразово використані з Віктором, який більше не сприймався безіменним об'єктом. Що саме по собі не так уже й добре.

Втомлено відкидаючись на спинку офісного крісла, витягла довгі стрункі ноги під столом.

Піклікнуло оповіщення. Месенджер.

"Незабаром у тебе почнуть брати автографи".

За повідомленням Віри слідував іронічний смайл. Вітання не було.

Олена роздратовано хмикнула. Її виводила із себе сучасна мода та "культура" спілкування в мережі, яка не передбачала елементарної ввічливості із співрозмовниками. Вони ніби невідривно існували в певній віртуальній реальності зі стертими межами моралі та етики.

Одна з причин, через яку в неї ніколи і в жодній мережі не було облікового запису. До того часу, коли з'ясувалося, що старий номер телефону Віри більше не актуальний. 

Багато хто з нас не стабільний і мінливий у дрібницях. Хоч і не змінюють своєї суті у принципі. А тому передбачувані та нудні в переважній більшості.

Зараз Віру, напевно, з'їдає цікавість. Як і чим живе Олена? Як удалося їй так зацікавити Віктора? Навіщо він знадобився їй, і чому саме він? Як вдалося їй досягти успіхів, з яких вона знала лише видимі десять-двадцять відсотків, які необхідно демонструвати голодному суспільству, що пожирає події чужих життів через брак своїх. Наче у двері та вікна чужого будинку підглядають, та ще й з задоволенням.

І це друга причина, через яку Олена ніколи не заводила акаунта і неодмінно видалить цей, як тільки досягне поставленої мети. Все, що вона вважає за необхідне повідомити, вона продемонструє цьому світу. У тому вигляді й пропорції, які вважатиме за необхідне. Адже чудово пам'ятає підсумки життя батьків на очах у всіх, як на долоні.

Олена глянула на монітор ультрабуку. Повідомлення не вимагало відповіді, якщо не планувалася порожня розмова.

"Це така тактика?" - було нове оповіщення.

Дівчина хмикнула. Красномовно глянула на відро для сміття, на дні якого лежала чергова не здійснена мрія про дві смужки.

"Я все хотіла запитати, чому саме Вітя?"

Ага, ось і підбираємось до суті. Шаркаємо ніжкою.

"Його ти мені сама підібрала. За заданими мною параметрами. Мені потрібен був добротний самець на одну ніч. Хто міг знати, що інтрижка затягнеться. Тактика? Хм..." - відстукала Олена і натиснула на кнопку відправлення повідомлення.