Глава 23

Єва 

Сьогодні на вулиці чудова погода, сонячні промені зігрівають та це чудова можливість вийти на прогулянку.

Йду в кав'ярню неподалік від парку та беру свій улюблений напій, насолоджуюсь погодою і зазираю в коляску, де спить малюк.

Дійшовши до парку сідаю на лавку та дістаю книгу, з народженням дитини почала читати літературу для матусь.

- Яка приємна зустріч, - їдкий голос лунає біля мене, одразу піднімаю очі від книги та помічаю поруч Христину, пригадую нашу попередню зустріч від чого починають йти мурахи. - не очікувала, що ти вже народила. Ну що ж, вітаю з поповненням.

- Чого тобі? - машинально тягнусь до дитячої коляски, від неї можна очікувати всього, тому краще бути обережною.

- Ти відібрала у мене все, от скажи навіщо він тобі потрібен? Віддай його мені. - тривожно дивлюсь на неї, здається з нею не все впорядку. І я дійсно починаю її боятися, особливо непередбачуваність дій дівчини. - Я кохаю Кирила вже давно, а ти забрала його у мене. Він же тобі не потрібен, але для мене Кирило означає більше.

- Ти вже зовсім з глузду з'їхала. - піднімаюсь та чую гучний голос збоку.

- Стій, - хапає за руку та я знову сідаю на лавку, - ти вийшла заміж за мого брата, для чого тобі Кирило? Невже ти будеш тримати їх обох біля себе? - істерично каже до мене від чого з'являється страх, вона зовсім не в собі, а я зараз не сама, зі мною моє маленьке щастя.

- Христино, послухай мене, ніхто у тебе не відбирає Кирила, піти від тебе це було лише його рішення, я ніяк не причетна до цього. - намагаюсь заспокоїти дівчину. - І нікого не змушую бути зі мною, твій брат сам захотів цей шлюб, тому всі твої слова абсурдні. Я прошу тебе зупинитися та припинити псувати моє життя, бо ти вже так знатно мені додала труднощів, а я не хочу постійно сперечатися з тобою. 

- Я знаю, що ти використовуєш брата, бо досі кохаєш Кирила, а він тебе. Я стільки зусиль витратила для того, щоб він був зі мною, скільки робила для нього та Кирило всеодно вимагає розлучення від мене. І в цьому винна ти.

- Тут немає моєї провини, це саме я маю бути злою на тебе, бо саме ти стала причиною, що він пішов від мене. Кирило розійшовся зі мною в той самий день, коли я дізналась про вагітність. Як ти гадаєш, що я тоді відчувала? Страх, образа, зрада - це все тиснули на мене, а потім ти ще знищила мою кав'ярню, залишила без засобів для життя, відібрала коханого чоловіка. І до того всього, я вже зрозуміла, що не від сильного кохання він одружився з тобою. Ти змусила його, я в цьому впевнена. 

- Це було його особистим рішенням. Він міг відмовитися. Але не зробив цього. - твердо каже до мене.

- Так в цьому ти права, але по іншому він навіть би не поглянув на тебе. На цьому наша розмова закінчена. Займись своїм життям і більше не турбуй мене.

- Мій брат побачить твою справжню сутність і Кирило не буде з такою, як ти. - лунає голос в спину, коли я відходжу від неї подалі.

Вирішую піти в інший парк та продовжити свою прогулянку далі, сподіваюсь вона не стежить за мною та не буде знову з'ясовувати стосунки на людях.

На телефон приходить сповіщення про надіслане повідомлення, одразу розблоковую телефон та натискаю на зміст. 

Дивуюсь побачивши ім'я відправника повідомлення, по словах Кирила вона більше не хотіла спілкуватися зі мною. 

Вероніка не бачила сенсу в цьому і я прийняла її вибір, змирилась та вирішила закінчити наше спілкування. 

З сестрою Кирила ми часто спілкувалися раніше, у нас було багато спільного та ми були справжніми подругами.

Та одного дня все кардинально змінилося. Коханий чоловік зізнався в почуттях до іншої, як зараз з'ясувалось це була брехня, а подруга припинила спілкуватися зі мною без пояснень. І зараз вони наполегливо намагаються зі мною бачитися та хочуть відновити те, що було раніше.

Вероніка: Привіт, мені повідомили про народження твого сина, хотіла привітати тебе. Ми давно з тобою не спілкувалися і в цьому лише моя провина, пробач мене за це. Сьогодні я повертаюсь з-за кордону і ми могли б зустрітися та поговорити про все. Мені потрібно розповісти тобі дещо важливе. Ти маєш знати про все, попри бажання Кирила тримати тебе подалі від цього.

Єва: Привіт. Дякую за вітання, не знала, що ти зараз закордоном та мені буде тільки в радість з тобою зустрітися. Єдине, мені потрібно поговорити з чоловіком і я тобі напишу, коли зможу.

Вероніка: Єво, ти вибач за питання, але ти завжди питаєш дозволу бачитися з кимось у нього? Я знаю, що ти вийшла заміж за брата Христини і знайома з ним, тому і питаю. Він мені здавався самим адекватним в їхній ненормальній сім'ї. Та виявилося, що мабуть помилилася. Як кажуть, яблуко від яблуні не далеко падає.

Єва: Не ображай мого чоловіка, мені потрібно знати його розклад, щоб залишити з ним сина.

Вероніка: Ти настільки йому довіряєш? Це ж не його син і біологічний батько мій брат. Мені здається краще для малюка проводити більше часу з рідним батьком.

Єва: Звичайно, я розумію він твій брат і ти будеш його захищати, але я довіряю більше Стасу і він не скривдить мою дитину. Він одружився зі мною погодившись виховувати його, як власного сина і я йому вірю набагато сильніше. Якщо ти хочеш обговорювати саме це, то краще нам перенести зустріч.