Глава 19

Єва

- Нічого собі...ось це у вас тут Санта Барбара, тільки подумати ти вийшла заміж за брата дружини твого колишнього хлопця. Те, що я шокована це мало сказано. На такий поворот я зовсім не очікувала, гадаю на це є свої причини. Чи ти раптово закохалась? - розглядає обручку на моєму пальці та повертає долоню, щоб краще розглянути діамант на ньому. 

Після того, як я погодилася стати його дружиною, він вирішив не гаяти час і через три дні ми вже розписалися, саме тоді він подарував мені дорогу обручку, наполягав носити її завжди та не знімати. 

- Так. Причина на це є і достатньо важлива. Я так не хочу переїжджати з цієї квартири, тут стільки спогадів. Зовсім не хочу залишати це місце, тут все таке рідне та моє, що не знаю, як буду жити в іншому місці. - окидаю поглядом приміщення, розумію в будинку мого тепер чоловіка освоїтися мені буде важко, не хочу залишати свою домівку, але доведеться.

- Можливо, попросиш свого Стаса жити тут у тебе? Я так зрозуміла він робить все для тебе і якщо ти з хитрістю підійдеш до цього питання, то може він погодиться і переїде сюди. - сестра відпиває чашку приготовленої кави і в цю мить помічає в куточку кімнати коробки вже з зібраними речами. - Ааа, так все вже вирішено? Що будеш робити з цією квартирою? Продасиш чи будеш здавати? 

- Нічого, не хочу впускати сюди чужих людей, буду інколи приїзжати сюди для прибирання домівки, а потім вирішу, що робити з нею далі. 

- Скажи, а він... - сестра вагається щось запитати та перебирає в руках край своєї кофтинки. - Ну, Кирило він вже знає про те, що ти вийшла заміж?

- Гадаю, що знає. - погладжую свій живіт, кожного разу при згадці Кирила малюк ніби відчуває, що мова йде про його батька та починає активно себе поводити. То ручками, то ніжками проявляє свій характер. - Він телефонував мені декілька разів, але я не хочу розмовляти з ним та брати слухавку, його слова ніяк не вплинуть на моє рішення. В деякій мірі це одруження відбулося через те, що він хотів дещо зробити і я вимушено погодилася на пропозицію Стаса. 

- Ось в чому справа, я так і знала, що все не так просто, як здавалося. - сестра пожвавлюється і підсідає ближче до мене, очікує розповіді всієї історії. - Я розуміє все, але ти не думаєш, що таким чином обманюєш свого тепер законного чоловіка, тим що використовуєш його в власних цілях? - сестра промовляє ці слова, про які ці дні я також чимало думала. 

Але у мене ж дійсно вибору іншого не було. Та й, Стас чудово все це зараз розуміє, він прекрасно бачить, що я не маю до нього ніяких почуттів. По його словам поки що. 

- Він не проти цього та запевняє, що скоро я сама закохаюсь в нього, з часом наші стосунки перейдуть на новий рівень. Поліно, я мало в це вірю, бо сприймаю його, як друга не більше. - зізнаюсь сестрі та обіймаю її, це єдина людина зараз, якій я розповідаю абсолютно все про своє життя та те, що відчуваю. - Але він мій шанс на порятунок. Розумієш? Я не хочу використовувати його, але вибору немає. 

- Заспокойся, я тебе розумію і те, що у тебе є на це вагома причина. - погладжує по спині та заглядає мені у вічі. - У тебе завжди є я та наші батьки, ми будемо на твоєму боці в будь-якому випадку. Тобі важко зараз, але тебе чекає щасливе майбутнє, ти зовсім скоро станеш мамою, у тебе буде маленьке щастя і все налагодиться. Зуб даю, тебе чекає офігенне майбутнє, я в цьому впевнена. - посміхаюсь на її вислів, яка вона все таки у мене ще мала, але така крута, її віра дійсно налаштовує мене на краще. Після труднощів завжди наступають хороші моменти, тому саме так і буде. 

Нашу розмову перериває гучний дзвінок у двері, відстороняюсь з під обіймів сестри та виходжу з вітальні, підходжу до двері та зазираю в дверний вічко, через декілька секунд відчиняю двері. Дивно, що він не попередив про такий ранній візит, він мав приїхати ввечері та забрати мене. Та мушу зізнатися його появі я зраділа, чомусь з ним почуваю себе більш захищено. 

- Привіт. - заходить чоловік у квартиру та чмокає мене в щічку, роззувається біля порога та підіймає на мене очі. - Так, я звільнився раніше заради тебе, хотів поскоріше побачити вас. - підходить ближче до мене та легким рухом долоні доторкається до мого округлого живота. - Сьогодні він дуже активний. Ти зібрали вже свої речі? 

- Так. Мені важко звідси їхати, якщо чесно. Тут стільки спогадів. І приємних і ні, але я так звикла тут бути, що не знаю, як це буде в іншому місці. 

- Єво, я тебе чудово розумію. Тобі незвично і важко це сприймати зараз, але все буде гаразд. Я не ображу тебе, буду чекати скільки завгодно, поки ти сама не захочеш по справжньому бути зі мною. Не буду тиснути на тебе і вимагати чогось, через те, що ми чоловік і дружина, для мене важливо, щоб ми разом покроково створювали нашу сім'ю. Бо саме цього я хочу все своє життя. - ніжно бере мене за руку. - Обіцяю тобі. 

- Ой, я мабуть завадила вам та невчасно зайшла, але мені вже час йти. Мій хлопець вже зачекався мене під під'їздом, тому я краще вже піду. Доречі, ми не познайомилися, - звертається до Стаса і сканує його поглядом. - Поліна, найкраща сестра твоєї дружини, а по сумісництву ще її подруга, тому якщо я дізнаюсь, що ти її образив, то будеш мати справу зі мною. - жартівливо погрожує йому, на що Стас щиро посміхається. Ось відчуваю ці двоє знайдуть спільну мову.

- Радий знайомству, я Стас і той хто ніколи не образить твою сестру. Тепер так точно, після твоїх слів навіть не по собі якось. - відповідає Поліні і вони тиснуть руки одне одному. - Без жартів, зі мною вона в безпеці.