Глава 18

Єва

- Ні, ні, ні...Так не можна. - відштовхую чоловіка від себе, відходжу подалі та доторкаюсь до своїх губ. 

В голову лізуть різні думки і лише зараз я розумію, нас бачили абсолютно всі, а точніше наш поцілунок. Хоча я не відповіла на нього та і не відштовхувала його спочатку, а все тому, що він застав мене зненацька. Я цього ніяк не очікувала. 

- Єво, ходімо зі мною, нам потрібно поговорити наодинці. Про те, що сталося та і взагалі про все. - протягує долоню до мене, після недовгих міркувань вкладаю її в його руку. 

Довіритися цьому чоловікові дуже ризиковано та вочевидь іншого варіанту у мене немає. Або я піду на цей ризик, або можу залишитися ні з чим. Мабуть, чекати допомоги від близької людини мого так званого ворога не логічно та відчуття мені підказують, що варто піти цим шляхом і хоча б вислухати його. 

Можливо, його допомога буде дуже потрібною мені.

В своїх думках не помітила, як Стас тримаючи мене за руку привів нас до його автівки, що була припаркована поруч біля ресторану. Чутки про наш роман зовсім скоро будуть обговорювати всі працівники закладу. Тішить одне, по словах офіціантки ніхто з них не налаштований негативно на мене.

- Сідай. - відчиняє дверцята машини, через декілька миттєвостей обходить її і сідає за кермо. Переводить погляд на мене та очікує зустрітися з моїми, а мені після поцілунку соромно дивитися йому в очі. Та мене ще ніхто не цілував, крім Кирила, той був першим чоловіком у всьому.

Сама на себе злюсь через те, що знову нагадала собі про чоловіка, який зробив все, щоб я його ненавиділа. І у нього це чудово вийшло. Існує вислів "від ненависті до кохання один крок", в нас усе точнісінько навпаки.

Спочатку я його безмежно кохала, а тепер так само ненавиджу. І досі думаю, якою ідіоткою була, не розгледіти його справжню сутність до цієї миті. Невже моє кохання наскільки засліпило мої очі і я не змогла розгледіти всю його суть. Або це так, або він відмінний актор.

Та досить про нього думати. 

- Це може бути шокуючим для тебе, я все чудово розумію. На твоєму місці я б теж так думав, але я дійсно хочу допомогти тобі. І моя пропозиція серйозна і я буду наполягати на ній. - веде машину і не відводить погляд від дороги, його голос впевнений, ні краплі жартів там немає, він дійсно пропонує мені вийти за нього заміж.

- Стас, це все неправильно. Ти ж розумієш, про що я? Та пробач, але і довіряти комусь мені занадто складно зараз. Як мені переконатися, що ти дійсно на моєму боці і це не черговий план твоєї сестри. Весь цей час ти закривав очі на її вихідки. Ти ж прекрасно розумів, хто ці всі неодноразові перевірки замовляв. - серйозно промовляю до нього. 

- Так. Знав. - коротко відповідає мені. Жоден мускул на його обличчі не здригнувся, для нього, як і для мене це не новина. 

- Так чому ж тоді ти з нею про це не говорив? Вона ж могла знищити те, що ти будував довгі роки. До того всього, ще й близька для тебе людина. Це все викликає сумніви. 

- Бо вона завжди такою була, з дитинства їй дозволяли все, росла в середовищі, де їй можна було робити і просити все, що завгодно. Тому зараз вона немає межі і робить все що їй заманеться та вона просто не розуміє іншого. Я інший лише по тій причині, що виховувався кардинально інакше. - голос чоловіка здригнувся, він пригадав своє дитинство, а по його словам у нього воно було не солодким. - Я не хочу звинувачувати її в цьому.

- Можливо, ваша сім'я не моє діло, але своїм мовчанням та ігноруванням її вчинків ти лише заохочуєш її таку. Повір мені, далі буде гірше, вона взагалі не буде знати межі і буде псувати іншим людям життя.

- Вона це вже зробила. - пошепки кидає до мене.

- Так і буде продовжуватися. - різко відповідаю.

- Ти маєш рацію, але змінити її зараз складніше, майже неможливо. 

- А далі буде ще складніше. 

- Ми приїхали. - натомість відповідає і виходить з автівки, відчиняє дверцята з мого боку. 

- Навіщо ми сюди приїхали? - оглядаю місцевість і натикаюсь очима на невеличкий будинок, що стоїть самотньо біля окраїни. 

- Саме тут я часто залишався, коли в дитинстві сварився з батьками. А подорослішав навіть декілька місяців жив тут. Це місце, де я ховався від проблем і глузування, де я відчуваю себе спокійно та захищеним. Тут ми можемо спокійно поговорити, без зайвих вух, так буде краще. Сідай, ось тут. - вказує мені на невеличку лавку біля будинку. 

- Чому умовою є саме одруження? 

- Ти все не так зрозуміла, не це є моєю умовою, а зовсім інше, штамп в паспорті нам потрібен лише для справи. Якщо ти будеш у шлюбі, то план сестри потрохи слабшає, бо її вигодою було саме те, що в сім'ї дитині буде краще виховуватися. Мене цікавить зовсім інше. 

- Що саме? Що ти хочеш взамін від мене? І ти готовий на те, що підеш проти сестри, заради чогось? - запитання сипляться з моїх вуст, ось саме зараз він і розповість навіщо це все йому. Мені здавалося він буде спостерігати за ситуацією збоку і не влізати в ці справи. Як виявилося я помилялася.

- Сім'ю. Кохання. Я хочу створити це з тобою, цього більше, ніж достатньо. А я буду поруч з тобою, щоб не сталося. Це всі мої умови, бо ти мені подобаєшся.