Глава 17

Єва

- Вибачте, Єво Вікторівна там знову невдоволений гість, чесно хочу сказати вам, я ні в чому не винна. Йому все не сподобалась, він викинув їжу прямо на підлогу. Я намагалась заспокоїти його і запропонувати щось інше, обіцяла знижку за цей неприємний інцидент. Впевнена наші кухарі все приготували на відмінно, але він просив покликати саме вас. - в очах офіціантки помічаю сльози, цей чоловік до того всього мабуть ще її сильно образив. 

- Він щось сказав тобі? Чому ти плачешь? Я все зараз вирішу, можеш не хвилюватися через це, краще йди і прийди до тями.

- Так. Він постійно казав неприємні речі мені, я не хочу про це говорити. Обіцяю, зараз заспокоюсь та приведу себе до ладу. Дякую вам, ви завжди розумієте нас і захищаєте, по секрету скажу вам: в нашому колективі всі поважають вас. Він ось там. - вказує на чоловіка та розвертається в бік вбиральні, через декілька миттєвостей зникає з мого виду.

Поправляю свою сукню та йду до гнівного гостя, в думках вже прокручую майбутню розмову. За цей період роботи я вже встигла навчитися розмовляти з проблемними гостями. Хоча клієнт завжди правий та ображати моїх підлеглих ніхто не має права. 

- Доброго дня, ви хотіли мене бачити? Я керуюча цим закладом, вам щось не сподобалося? - доброзичливо розмовляю з ним, не хочу привертати зайвої уваги до нас інших гостей.

- Так, цей заклад просто огидний. Ні нормального обслуговування, ні смачної їжі. В залі брудно та неприємно. І це вважається один з найкращих закладів в місті? - відсуває чашку кави від себе. - Навіть це не змогли зробити. 

- Ми перепрошуємо та пропонуємо вам оплатити повністю ваше замовлення за наш рахунок. В якості вибачень десерт в подарунок. Стосовно ваших відгуків ми дослухаємося до пропозицій та розглянемо їх. 

- Не потрібно цього, відгук буде розміщений в новому виданні, очікуйте чудову рекомендацію на ваш заклад. Ви перейшли дорогу не тим людям. Дуже даремно.

- Хіба, можна дослуховуватись до порад таких некомпетентних людей, як ви? Гадаю, ми дамо зворотню відповідь на залишений вами коментар, по-перше жахливе відношення до моїх працівників, по-друге поведінка в закладі харчування, ніхто не давав права викидати їжу прямо в залі, по-третє все знято на наші камери. Кращим варіантом буде не виносити цей скандал за межі закладу і передайте замовниці, щоб вона припинила руйнувати репутацію власного брата. - кажу до нього, коли він лякається, з самого початку було зрозуміло, цей чоловік теж прийшов сюди на прохання Христини. 

Вона робить все, щоб мене звільнили та залишили без роботи. Тоді забрати мого сина через суд їм буде набагато легше, цілком логічно думати, на чийому боці буде перевага. У них - родина з купою можливостей та грошей, а я звичайна проста дівчина, що буде виховувати дитину абсолютно сама, звичайна матір-одиначка. 

Та за що він так зі мною? Я просто ненавиджу тепер Кирила, все моє кохання до нього переросло в суцільну ненависть. Але якщо вони думають, що я здамся, то вони сильно помиляються.

- Що тут відбувається? - чоловічий голос змушує повернутися мене і гостя в його бік.

- Ваша керуюча має бути звільнена, спілкування з гостями в такому тоні є неприйнятним, до вас з таким відношенням ніхто ходити не буде, тому якщо не хочете проблем, то кращим рішенням буде звільнити її прямо зараз. Тоді гарантую, стаття про ваш заклад буде написана з чудовими рекомендаціями, в іншому випадку ви будете розчаровані.

- Покиньте наш заклад, - гість дивно посміхається, досі не розуміє, що Стас Ігорович каже це йому. - Ви не почули мене? Мені здається, що проблеми будуть у вас. - в цю мить чоловік розуміє, підводиться, кидає на нас невдоволений погляд та виходить з ресторану.

- Пробачте мені. - коротко відповідаю йому, не дивлячись у вічі, сподіваюсь він не звільнить мене. Хотів би він цього, то зробив би це раніше.

- Нам потрібно з тобою серйозно поговорити. Єво, підніми очі на мене. - торкається руками мого підборіддя та піднімає його так, щоб ми дивились одне на одного. В куточках моїх очей можна побачити сльози, він хмуриться та вочевидь не розуміє, що причина їх не в цьому невдоволеному гостеві, а в зовсім іншому. Мого малюка можуть забрати. 

- Мені дуже боляче, ви не уявляєте наскільки, але це не через нього. Можна мені дещо зробити? Це мені зараз дуже необхідно. - той киває і я одразу занурююсь в обійми чоловіка. 

Теплі руки погладжують спину, а мої сльози крапають на білосніжну сорочку Стаса. В його руках дуже затишно та приємно, не хочу відсторонятися та побути так ще декілька хвилин. Він першим відстороняється та охоплює мене за плечі, його можна зрозуміти, колеги можуть сприйняти це зовсім по іншому, а чутки йому зовсім не потрібні. 

- Єво, я знаю твою ситуацію та допоможу. Обіцяю зробити все, що буде в моїх силах. Знай ти не сама і можеш розраховувати на мене. - м'який голос промовляє до мене.

- Ти про що саме? - невже він каже про те, що я думаю.

- Моя сестра зайшла занадто далеко та її вчинки переходять всі межі. Я не дозволю їй цього. Вони не зможуть зробити того, що хочуть, бо я буду на твоєму боці.

- І що я маю дати взамін? - розумію, що просто так ніхто нічого не робить. І він хоче отримати щось взамін.

- Спочатку ми одружимось з тобою, щоб в нас була повноцінна сім'я. Якщо ти не проти цього, звичайно. А там побачимо, можливо, у нас з тобою вийде щось більше. - затамовую подих, а чоловік нахиляється та цілує мене коротко в губи.