Глава 16

Єва

- Ну ж бо, візьми ти слухавку. - подумки промовляю до себе та взамін чую один автовідповідач. Невже, це все дійсно може бути правдою? - Та не можеш ти так вчинити зі мною.

Можливо, всі ці місяці піклування про нас були сплановані ним завчасно, щоб відіграти зразково чоловіка та мати перевагу наді мною в подальшому?

Врешті-решт, я чудово розумію, що він має набагато більше зв'язків та грошей, ніж у мене, самотужки боротися з ним у мене зовсім не вийде. 

Яка ж я все-таки дурепа, вірила та сподівалась зберегти між нами хоча б якісь стосунки заради нашого малюка, а він знову скористався та брехав прямо дивлячись у вічі.

Хоча я маю невеличку квартиру та роботу і цього буде повністю достатньо для забезпечення мене та малюка, але він має значно більше впливу зараз і якщо він захоче відібрати сина, то гадаю він використає всі можливості, які має в даний момент.

Та я не відступлю.

Присідаю обережно на лавку та спостерігаю за перехожими. Звук мобільного миттєво відволікає мене та я швидко розвертаю його екраном до себе. Дивуюсь, бо гадала, що його ігнорування моїх дзвінків означають одне: його дружина не брехала.

Та він все-таки вирішив подзвонити, можливо, я даремно себе накрутила і це були спроби Христини похитнути мою довіру до Кирила. В неї це чудово вийшло. Вірити в його чергові слова мені дедалі важче.

Без роздумів підіймаю слухавку та прислоняю мобільний до вуха. Серце калатає від майбутньої розмови, в моєму становищі хвилюватися не можна, тому швидко опановую себе та набираюсь сміливості до всього, що я можу почути від нього прямо зараз, Щоб він мені не сказав, то це нічого не змінить, бо свого сина не віддам нікому.

- Нарешті я дочекалася дзвінка від тебе. Нам потрібно серйозно поговорити. А ти ніби спеціально ігноруєш мене та мої дзвінки і прямо зараз я хочу почути правду від тебе. - міцно стискаю в руках телефон.

- Єво, у мене багато роботи та справ, тому я не можу відповідати тобі одразу по дзвінку кожного разу. Цей місяць присвячений важливому проекту та я немаю часу ні на що зовсім. Сплю по декілька годин на день, я постараюсь знайти час на тижні та приїхати до вас. - на цю заяву пирхаю. Так у нього бідного часу немає? А вирішувати зі своєю дружиною забрати у мене дитину він знайшов час для цього. 

- Скажи мені одразу, ти все це ще раніше спланував? 

- Що саме? - Кирило здивовано запитує у мене. Можливо, я погарячкувала та він сам про це нічого не знає, а та неприємна особа сама спланувала такий план, щоб позлити мене.

- Тільки що я зустріла Христину і вона прямо сказала мені, що мій син буде жити з вами. Нібито ти не проти і ви зробите все, щоб відібрати мого рідного сина. Скажи, що ти ніколи цього не зробиш та вона це все вигадала, бо інакше я також буду діяти кардинально та ти не будеш мати зустрічей, навіть декілька разів на тиждень з дитиною.

- Я саме хотів з тобою поговорити про це, але пізніше, бо зараз зовсім не до цього. Мені потрібно вирішити певні питання і тоді ми з тобою все з'ясуємо. Обіцяю розповісти тобі, як тільки-но буде можливість. Не гарячкуй. Тобі не можна зараз хвилюватися, тому прошу тебе заспокойся. Я ж просив її відкласти цю розмову після народження малюка. 

- Ні, я більше так не можу, або ти кажеш мені все прямо зараз, в іншому випадку твоє мовчання означатиме одне, а саме те, що твоя люба дружина разом з тобою хоче забрати у мене саме найцінніше. 

- Гаразд, думаю перший час синові дійсно буде краще пожити зі мною,  а потім ми вирішимо, як діяти далі.

Комок в горлі не дає і слова сказати, кожне слово відлунням відбивається в вухах. Це все правда, мій колишній зробив ще больніше, ніж тоді в квартирі. Він хоче відібрати його у мене. 

- Та яке право ти маєш взагалі вирішувати після всього того, що накоїв? Гадала в тебе є хоча б якась совість, та я переступила через себе і вирішила дозволити тобі проводити декілька годин на тиждень з ним. Хоча могла взагалі заборонити будь який зв'язок з тобою.

- Повір мені,  але так буде краще. - кидає чергову байдужу фразу та важко зітхає. Розмова зі мною його виснажує, не хочу терпіти все це та вислуховувати його дурниці. Цьому не бути ніколи.

Кидаю слухавку першою та починаю прокручувати в голові варіанти дій. Що мені робити з цим? Вони налаштовані серйозно і не відступлять та я також. 

Правда на моєму боці. Телефон ще декілька разів сповіщає про чергові дзвінки, які я відхиляю кожного разу. Нехай біситься в своєму кабінеті, але слухавку від нього я не візьму. Кожного разу слухала його балачки та довіряла і вірила, більше не хочу наступати на одні й ті самі граблі.

Того Кирила, якого я знала та кохала, ніби в одну мить змінили в гіршу сторону. Раніше він був найкращим хлопцем для мене, постійно піклувався, був турботливим, знаходив потрібні слова в важкі моменти, мріяв зі мною про щасливе майбутнє разом. Він зараз зовсім інший. Жорстокий. Байдужий. Чужий.

Чи взагалі було між нами кохання, навіть в студентські роки він кохав мене, чи ні? Та зовсім юна дівчина студентка завжди була впевнена, що Кирило ніколи не завдасть болю, ні при яких умовах, в його очах читалися палкі почуття та вуста завжди говорила слова безмежного кохання до мене. А в цю саму мить я взагалі не впевнена, що він відчував те про що говорив, з коханими людьми так ніколи не вчиняють.