Глава 14

Декілька місяців потому 

В очікуванні майбутнього семінару сідаю на килим та долонею проводжу по округленому животі. 

Малюк мабуть також в очікуванні, тому сьогодні дуже активний, через що відчуваю сильні поштовхи маленькою ручкою або ніжкою, від чого одразу посміхаюсь. 

Вже декілька місяців ходжу на курси по підготовці до майбутнього материнства, з самого першого заняття мені сподобалась та я продовжила ходити на них, мені стало цікаво дізнаватися більше про те, що мене чекає і я хочу бути підготовленою до цього. 

Дитина - це велика відповідальність і я хочу запам'ятати всю інформацію та бути хоча б трішки налаштованою до важливої майбутньої зустрічі. 

На телефон приходить сповіщення надісланого повідомлення, розблоковую його та відкриваю вкладку з непрочитаним змістом. Проходжусь очима по тексту і фотографії від чого одразу губи розходяться в теплій усмішці. Моя рідна сестра разом з батьками обирають одяг у дитячому відділі для майбутнього онука та племінника, на їхніх обличчях щаслива усмішка.

Про свою вагітність розповіла батькам не одразу, після морального налаштування все - таки знайшла сили та розповіла все їм. 

На мій подив вони нічого не запитували, що такого сталося між нами з Кирилом і в чому причина нашого розриву. Вирішили тактовно промовчати та не зачіпляти цю тему. Бо саме цього я боялася. 

Досі сама не можу зрозуміти, що між нами відбувається і до чого це може привести. Тому відповіді на це питання сама не маю. Єдине після тієї ночі більше між нами нічого не було, ми розмовляли лише про нашого малюка та він завжди ходив зі мною на всі заплановані обстеження. 

І цього мені було достатньо. І так було не по собі від однієї думки, що він одружений чоловік, а я дозволила статися між нами більшому, ніж можливо було дозволити. Не мій. Він належить іншій жінці, це був саме його усвідомлений вибір.

Тому збереження дружніх відносин між нами заради спільного батьківства цілком влаштовувала нас обох. Інколи Кирило хотів перетнути цей бар'єр між нами, всіляко намагаючись доторкнутися або поцілувати, але я була категоричною. І він відступав.

- Допобачення, дякую вам за цей семінар. Все, як завжди на високому рівні. - похапцем беру свій клатч та під добрим поглядом викладачів курсу виходжу з приміщення. 

На вулиці дуже спекотно від палючого сонця, дивлюсь на годинник та вирушаю до місцевої кав'ярні. Часу до роботи у мене ще достатньо, не завадить відпочити та випити щось освіжаючого. Сідаю на літній терасі та замовляю собі лимонад, в очікуванні замовлення насолоджуюсь виглядом та заповнюю важливі події в блокнот. Зараз відбувається щось жахливе з пам'яттю, майже нічого не пам'ятаю. Та про все забуваю. 

- Ваше замовлення. - офіціант ставить напій на стіл та відходить. 

Відпиваю лимонад та остаточно розслабляюсь. Беру до рук телефон та листаю ленту соціальної мережі, через захопленість не одразу помічаю іншу персону біля себе. Звук падіння сумочки на сусіднє крісло та голос жінки змусив мене підняти погляд вверх та побачити її.

- Яка приємна зустріч. - без запрошення сідає навпроти мене. - Єво, можу вас привітати з цим. - кидає погляд на мій живіт, на її обличчі сяє посмішка та знаючи спектр змін емоції Христини від цього виразу стає моторошно. 

- Дякую за вітання. Не скажу, що ця зустріч мені приємна. Христино, скажіть прямо, що вам потрібно? Припиніть лізти в моє життя та псувати його своїми витівками. Ви не можете заперечувати тот факт, що користуєтесь своїми можливостями. Вважаєте, що ніколи не будете покарані та все зійде з рук? Боюсь розчаровути, але життя суцільний бумеранг. 

- Це чудово. Розумієте мій рівень та те, що я завжди отримую потрібне мені. Мені немає чого боятися, а ось тобі...

- На що ви натякаєте? - з викликом дивлюсь на неї, очікувала побачити в моїх очах страх та нерозуміння, але цього вона не отримає.

- Ну ти ж розумна дівчинка, невже не розумієш, хто ти навпроти мене? Нікчемна букашка, яка плентається під моїми ногами. З моїми зв'язками ти не впораєшся і дістаєш мені одних проблем та нервів. - поправляє своє біле пряме волосся та зверхньо дивиться на мене.

- Якщо це все, що хотіли мені сказати, то всього доброго. Не смію затримувати таку важливу персону. - поведінка дівчини зовсім неадекватна, вона ніби зійшла з розуму і постійно твердить про свою статусність. - Допобачення.

- Це ще не все. Невже ти не хочеш почути дещо цікаве? Гадаю тебе дуже цікавить тема дитини і ти вислухаєш мене до кінця. Хіба не так? - дівчина скалиться, стає не по собі від таких слів. Мені це зовсім не подобається.

- А вас це зовсім не обходить. Зрозуміло? 

- Так він тобі досі не сказав? У мого чоловіка багато справ та зовсім немає часу для тебе, тому я допоможу і скажу все за нього. Не думаю, що він буде проти цього, тим паче ми з ним вже все вирішили. 

- І що це? - запитую у Христини, вона не хоче відступати і продовжує розмову. Її щось дуже тішить, від чого на душі неспокійно.

- Після того, як ти народиш, то син залишиться з нами. Він залишиться зі своїм батьком, не хвилюйся я стану для нього чудовою матір'ю. А ти зникнеш з нашого життя.

***

Всім привіт. Хочу нагадати вам, що зірочки та коментарі дуже надихають автора. Тоді я розумію, що історія вам дійсно подобається. А ще не забувайте підписуватись на автора, в моєму профілі ще є чотири книги. Якщо вам цікаво, то ви можете знайти їх у мене на сторінці.