Глава 12

Єва

- Достатньо, нам не варто цього робити. - легко відштовхую чоловіка від себе, відчуваю калатання його серця під долонею, що б'ється в унісон з моїм. 

- Єво, - ніжно звертається та впритул підходить до мене, заправляє прядку волосся за вухо, його дотики пропалюють мою шкіру, я не очікувала, що і досі буду так реагувати на нього. 

- Не потрібно. - з тремтінням в голосі перебиваю його.

Мені потрібно викорінити ці почуття до нього, але чомусь це так важко і боляче, що всередині все пече від цього. 

Кожного разу нагадую собі про його жорстокі слова в мою адресу, зраду та одруження на іншій.

Але якась невидима ниточка тягне мене до нього, тільки на мить опинившись поруч біля Кирила я забуваю про все погане та сама тягнусь до нього і розчиняюсь в його теплих обіймах.

Та з цим потрібно негайно щось робити, бо бути для нього другим запасним варіантом не хочу та ніколи не піду на це. 

Мені здається більше я не зможу нікого покохати, як колись закохалась в ці рідні карі очі, що зараз дивляться на мене та не відводять погляду ні на мить. 

Він моє перше та єдине кохання до цієї миті, в моєму житті не було ніколи інших чоловіків, крім нього. 

Я навіть ніколи не дивилась на інших, бо він був всім для мене та вважала це коханням на все життя, як в серіалах та романтичних романах.

Яка ж я все - таки наївна та дурна...

- Нам потрібно поговорити наодинці з тобою. - помічає мої сумніви та одразу додає. - Це важливо. Я приїду до тебе сьогодні ввечері і прошу тебе відкрити мені двері, не уникай мене при першій можливості.

- Чому ти не можеш сказати мені про це зараз? А якщо я не хочу, щоб ти приїжджав до мене додому? - своїми словами хочу зачепити його і мені це вдається, його вираз обличчя одразу змінюється на невдоволене.

Не хочу визнавати самій для себе та цього чоловіка я досі продовжую кохати всім серцем, а зараз на додачу ще додалася шалена ненависть. 

- Єво, це стосується лише нас і я не хочу, щоб це почули зайві вуха. А ти чудово розумієш, що таке цілком можливе. - здивовано дивлюсь на нього. 

А чи не натякає він часом на свою дружину? Цікаво, чи відомо йому, хто приклав руку до знищення нашого колись спільного кафе? Якщо так, то чому він продовжує тоді бачитися зі мною?

- Гаразд. - погоджуюсь з надією на те, що він використає ще один шанс з користю. 

Можливо, він розповість мені те, що змусить зрозуміти його та всі його вчинки по відношенню до мене? Бо я зовсім не розумію, з якою метою Кирило продовжує шукати зустрічі зі мною. То зникає з мого життя, то знову з'являється в ньому, мене це зовсім не влаштовує. 

Або ми йдемо далі по життю разом або наші дороги розходяться та він припиняє мучити мене.

Домовляюсь з Кирилом про майбутню зустріч та виходжу з медичного закладу, одразу йду в найближчу кав'ярню та знаходжу сестру. 

- Єво, тільки що я побачила ту жінку. Вона вийшла перед тобою за декілька хвилин. Ти уявляєш? - з хвилюванням каже сестра. - А якщо вона побачила вас? 

- Так, зупинись та поясни все мені спокійно, бо я нічого не розумію. Що за жінку ти бачила? - в цю саму мить офіціант приносить замовлення та відходить від нас. 

- Ну цю дочку мера, я бачила її тоді на світлині разом з цим, не знаю як її звати якщо чесно. - зглитую ком в горлі. Чому вона там опинилася? А якщо вона бачила мене з Кирилом, коли ми обіймалися?

- Ти впевнена, що це була саме вона? - сестра киває та нервово споглядає за мною. 

- Я прошу тебе, не хвилюйся так, краще не розповідала б тобі про це. Можливо, вона була там по справах і все обійшлося та вона не бачила вас. - намагається заспокоїти мене. - Хоча, по правді вона була по вигляду розлюченою та злою, можливо, вона завжди така.

- Саме так. Та нічого доброго від цього чекати не потрібно, вона причетна до пожежі в кав'ярні. Я впевнена, що вона приклала туди свої руки.

- Нічого собі, краще тримайся від неї подалі, вона мабуть серед тих, хто вважає, що може робити все та не бути покараною. А з тим, як справи? - не називає його ім'я.

- Ти про Кирила? 

- Так, він мене дратує. Він так вчинив з тобою і продовжує робити все, що йому заманеться та мучає тебе, зовсім не думає про твої почуття. 

- Все буде добре, ти краще розповідай мені, хто причина твоєї посмішки? - звернула увагу ще в лікарні, коли сестра щось читала в телефоні та безперестанку посміхалася.

- Пам'ятаєш я розповідала тобі про хлопця одного? - при згадці покривається рум'янцем. - Так ось, він нарешті звернув на мене увагу та ми почали ніби зустрічатися.

- Ти просто вся світишся від щастя. Єдине, ти впевнена, що він не скривдить тебе? Нещодавно ти говорила мені зовсім інші речі. - на душі стає неспокійно за неї, вона ще зовсім маленька і я сподіваюсь їй не доведеться проходити через біль.

- Він не образить мене, а зараз ми йдемо гуляти, тому мені вже час йти. Я наберу тебе пізніше. - чмокає в щічку та виходить з кафе.

Декілька хвилин ще сиджу в закладі та повертаюсь додому, в квартирі все прибрано і вечеря вже приготовлена, тому весь час до приходу Кирила дивлюсь серіал та відпочиваю.