Глава 11

Єва

Перед очима починає виднітися медичний заклад, тремчу від майбутньої події, бо саме сьогодні я нарешті дізнаюсь стать своєї дитини.

Я буду рада і хлопчику і дівчинці, для мене головне, щоб малюк був здоровий, тому і дотримуюсь всіх рекомендацій свого лікаря. 

Погладжую свій вже трішки помітний живіт та йду до будівлі з помітним хвилюванням.

Приїхала я завчасно, тому у мене ще є певний час до прийому, наливаю собі з кулера воду та розглядаю різні стенди для майбутніх батьків. 

Помічаю на одному з них курси для підготовки до майбутнього материнства та записую собі їхній номер телефону. 

На мобільні приходять сповіщення по роботі, швидко відповідаю та кладу телефон в сумку, сьогодні ледве випросила вихідний у Стаса Ігоровича, з недавніх пір власник дозволяє мені більше, ніж зазвичай. 

Сідаю навпроти кабінету та очікую свою сестру, вона обіцяла приїхати до мене та підтримати в таку важливу мить. 

Тільки-но я згадую про неї, вона з'являється в коридорі та миттєво помічає мене, швидким рухом наближається та обнімає.

- Привіт. Я сподіваюсь, що встигла? - з надією в очах запитує. 

- Привіт, не хвилюйся до мого прийому ще є час. Ти чому така стурбована? - запитує у неї. 

Вигляд вона має кепський, з одного погляду на неї можу зрозуміти, що її щось турбує. Мене хвилюють напухші очі від сліз, що вона намагалась приховати під слоєм консилера.

- Не зважай на це, у мене просто проблеми з навчанням, майже нічого не встигаю. - переконливо каже до мене. Окидаю поглядом та розглядаю, заглядаю у її очі. Чому відчуття, ніби вона про щось замовчує? 

- Гаразд, можливо, тобі потрібна допомога? - питаю у неї не лише про навчання, бо щось продовжує мені твердити з моєю молодшою сестрою трапилися зміни. 

- Ні. Давай закриємо тему, не хочу знову говорити про це. Я вже не маленька та зі своїми проблемами впораюсь сама. - всі її слова лише підтверджують мої здогадки.

- Розкажи, що там батьки? Кожного разу мама твердить, що у вас все чудово та нічого не потребуєте, але я знаю, що вона не хоче розповідати про таке і багато приховує від мене. Скажи, вам ж нічого не потрібно? - це питання хвилює мене, бо декілька років тому у батьків виникли проблеми з грошима. 

Маму звільнили з роботи, а татові знизили заробітню плату, тоді вони вирішили нічого не казати про це та намагались вирішити все без моєї допомоги. Тоді сестра випадково проговорилась і я про все дізналась. Попри суперечки, я вмовила батьків взяти у мене певні відкладені гроші, їхньою умовою було лише те, що з часом вони повернуть мені їх та я візьму ці гроші. Так і сталося.

- Та ні, більше проблем немає, ми звичайно не багатії та кошти завжди маємо, той час пройшов, можеш через це не перейматися. 

- До вас можна? - стукаю в кабінет та отримую кивок від лікаря. 

Певний час вона запитує мене про моє самопочуття та записує щось в комп'ютері, задає питання та вносить все в базу. Потім вказує мені на кушетку, де і проводиться діагностика. 

Лікар наносить гель на шкіру та прикладає до мого тіла датчик, одразу дивлюсь на екран та мене переповнюють емоції, мій малюк ще такий крихітний, рухає своїми ніжками та ручками. 

По щоці скочується маленька сльозинка, в цю мить я така щаслива та неймовірно вдячна за такі прекрасні миті. 

- Такий крихітний і беззахисний... - чую збоку голос сестри. 

- Ну що ж вітаю вас. У вас буде син. - від цієї новини затамовую дихання. Я стану мамою сина. Це так прекрасно. 

- З ним все ж гаразд? 

- Вагітність проходить чудово, всі показники в нормі, тому продовжуйте дотримуватися рекомендацій. І у вас все буде добре. Можете не хвилюватися, у вашому становищі цього не має бути. - витираю паперовим рушником залишки гелю та підводжусь. - Тримайте. - вона простягає мені серію знімків з УЗД, дякую їй та ми з сестрою виходимо з кабінету. 

- Вітаю тебе, - сестра налітає з обіймами. - я стану для нього найкращою тіткою. - сестра посміхається і я також не приховую своїх радощів, мене переповнюють емоції, гадки не маю, що буде коли я зустрінусь з своїм малюком, якщо я так реагую на знімок УЗД. 

- Я вже так сильно люблю його. - доторкаюсь до свого живота та ніжно погладжую.

- Ти сказала батькам про це? Про свою вагітність? - сестра прищурюється. - Я вже декілька разів чуть не проговорилась про це. 

- Ще ні, я обов'язково скажу, але не зараз. - вона мабуть розуміє причину мого мовчання та погоджується зі мною.

- А він тут що робить? - різко запитує сестра, не розумію про кого вона говорить поки сама не повертаю голову в той бік, що вона дивиться. 

- Гадки не маю. - спокійно відповідаю їй. 

До нас швидко наближається Кирило, його поява тут мене не дивує та причину дізнатися мені б хотілося. 

- Привіт, невже не встиг? - вітається до мене з сестрою, на мій подив одразу відповідає. - Я знаю, що сьогодні у тебе було УЗД, я лише хотів побачити свою дитину. Не варто так дивитися на мене. - каже вже до сестри, що з відвертою огидою дивиться на нього.