Глава 8

Єва

Цілий тиждень беззупину працювала на новому робочому місці, за цей час вдалося зі всіма знайти спільну мову, особливо з помічницею власника закладу, вона дуже добра до мене та допомагає мені у всіх питаннях, що мене цікавлять.

З власником закладу Стасом Ігоревичем познайомилася в перший робочий день, високий статний чоловік з темним підборіддям та гарною статурою в чоловічому костюмі, він виглядав, як мрія кожної дівчини. 

На перше враження спокійний, розсудливий та розуміючий, але вже зараз розумію, як можу помилятися в людях. 

І він не виключення з правил, можливо, я помиляюсь в ньому та це не хвилює, бо мені головне те, що я знайшла чудову роботу з високим рівнем заробітку і це мене повністю влаштовує. 

- Любий, ну ти чому мене уникаєш вже, який день? Я тобі, що не потрібна? - лунає жіночий голос неподалік від мене та я прищюрююсь та помічаю власника з незнайомкою. 

- Я тебе просив залишити мене в спокої, ти вже дістала, досить ходити за мною. - гучно каже до неї, від чого я здригаюсь.

- Та, як ти можеш? Нехай всі дізнаються, який Стас насправді егоїст та твою справжню сутність. - дівчина фиркає та на весь зал починає кричати, привертає до себе пильну увагу всіх, одразу розумію, що це завдасть поганої репутації закладу, а цього допустити я ніяк не можу.

- Замовкни. - гарчить на неї хлопець, він від цього теж не в захваті. 

В голову приходить ризикована ідея, але я зроблю все, щоб залишитись на цій роботі. 

Підходжу ближче до них та швидко охоплюю чоловіка за руку, одразу переводжу погляд на іншу особу, вона на мою появу пирхає та розводить руки в сторони. 

Власник взагалі шоковано дивиться на мене, але не відпускає мою руку і продовжує міцно тримати мою тендітну долоню. 

- Ти ще хто така? - роздратовано дивиться на мене незнайомка. 

- Його дівчина, а ти хто така? - миттєво відповідаю, гадки немаю чому я це роблю, але сподіваюсь це спрацює та власник буде задоволений моєю роботою.

- Та бути такого не може, дорогенька ти помиляєшся, бо цей чоловік мій хлопець. 

- Виявляється, ти тоді хто? Коханка? Чи можливо...- задумливо оглядаю та гучніше кажу, щоб нас почули інші. Дівчина в одну мить блідне та відсахується від нас. - Якщо не хочеш проблем та чуток про тебе, то йди геть звідси. - вона розвертається і швидко виходить з ресторану. 

- Нічого собі, виявляється я не помиляюсь в людях та взяв тебе на роботу недаремно. - окидає мене поглядом та розглядає з усіх боків, зупиняється на моїх очах і не відводить темні очі ні на мить. - Єва, правильно ж? 

- Так. - швидко відповідаю. 

- Чудова робота, молодець. Швидко реагуєш та знаходиш шляхи вирішення. Навіть такі дивні методи, але це дійсно спрацювало. - чоловік переміщує погляд на наші руки, що досі скріплені, одразу забираю її та відходжу на декілька кроків. 

- Розумію, що це могло вплинути на ваш заклад, а це моя робота, тому я лише виконувала те, що було потрібно. - швидко промовляю.

- Ви не проти пообідати зі мною? - запитує у мене та дивиться на свій годинник. Мабуть, він кудись поспішає, а я навіть не знаю, що йому відповісти. А що буде, якщо я йому відмовлю?

- Зараз? - натомість запитую. 

- Ви починаєте мене розчаровувати...

- Добре. - одразу відповідаю, не хочу випробовувати свою вдачу, мені вона посміхалася вже одного разу, коли прийняли на роботу з високою заробітною платою та гарними умовами, а ще й вагітною. Та не думаю, що це буде відбуватися постійно. 

- Отже, як у нас йдуть справи? - запитує у мене та відрізає шматок смачного стейку. - Ви вже освоїлися на новому робочому місці? 

- Так, ваша помічниця ввела мене в курс справ та я знайома з цим бізнесом, тому все чудово розумію та роблю все, що від мене вимагається. З таким колективом, лише в радість працювати, я зроблю все, щоб ваш бізнес був одним з найтоповіших у нашому місті.

- Мені подобаються ваші слова. Сподіваюсь, ви ними не розкидаєтесь та дотримаєтесь їх. Інакше, будете звільнені. 

- Не хвилюйтесь, я зроблю все, що від мене залежить. Чи можна мені дещо запитати у вас? - з надією запитую у нього, коли він продовжує їсти смачні страви.

- Задавайте. - зацікавлено відповідає та відставляє столові прибори в бік, його це заінтригувало. 

- Чому ви прийняли мене на роботу, ви ж розумієте, що через декілька місяців мені потрібно йти в декрет? Не вірю, що на цю вакансію претендувала лише я, то чому обрали саме мене? Я звісно рада цьому та це дивно.

- Ви мені сподобались. - коротко додає.

- Що?

- Це все довго пояснювати, але у вас незвичайна енергетика, був одразу впевнений лише по фотографії, що оберу на вакансію саме вас. А я підкоряюсь своїм відчуттям, якщо це стосується роботи. - мовчу та прокручую його слова, дивний він якийсь, але на диво це зовсім не лякає мене.

- Зрозуміла. - відповідаю та відволікаюсь на телефон, нарешті сестра вирішила зі мною поговорити, можливо, совість замучила, бо її вчинок мене розчарував. - Дякую вам за обід, але мені потрібно відповісти на дзвінок. Ви не проти?