Глава 7

Єва

- Ти огидний... - відходжу від нього подалі та зовсім не шкодую про свій вчинок, він його, на мою думку, повністю заслужив.

- Звідки мені знати, що ти не була з кимось іншим? Бо причину твого мовчання стосовно вагітності я розумію, моя люба, саме так. Скажи мені, що це моя дитина? - піднімає погляд та чекає відповіді. 

- Можеш не перейматися, це лише моя дитина і більше нікого. Я не налаштована на розмову та і ти також, тому буде краще, якщо ти підеш звідси. А ще я прошу тебе, припини шукати зустрічі зі мною, це починає вже шалено дратувати. 

- Так, все-таки батько цієї дитини саме я. - констатує чоловік. 

- Ти взагалі чуєш, що я тобі сказала? Забирайся звідси негайно. - стою на місці та чекаю, коли він піде з квартири. 

- Сьогодні я залишусь тут з тобою. - сідає на диван та пропаляє поглядом, його наглості вже просто немає меж.

- Ненавиджу тебе. - гнівно кидаю до нього. - Навіщо ти це все робиш взагалі? Невже ти не хочеш провести час з людиною, що кохаєш? Якщо це через дитину, то знай я впораюсь і без тебе, можеш йти. - переконую його, щоб він все-таки пішов звідси та чоловік навіть не рухається з місця та продовжує сидіти на дивані. 

- Зараз я хочу бути тут з тобою по іншій причині. - спокійно каже до мене. 

- Що це за причина? - запитую та берусь за голову, як я з ним втомилась сперечатися. Він непорушний у своїх переконаннях та я перестала розуміти всі його вчинки, з ним скоро просто зійду з розуму. 

- Не можу зараз сказати, але обов`язково скажу тобі з часом.

- Ти не відстанеш від мене? - питаю з надією, що це не так.

- Не відстану, навіть не сподівайся. - махає головою в знак відмови. 

- Я шкодую, що колись була з таким, як ти. - кажу до нього та виходжу на кухню, мені варто відволіктися за допомогою готування та не звертати ніякої уваги на неприємного гостя. Сподіваюсь йому це набридне та він сам піде звідси. Тому найкращим рішенням буде просто ігнорувати його.

Дістаю з холодильника продукти та починаю готувати легкий салат з куркою. З дитинства обожнюю готування та це дійсно допомагає мені відволікатися від проблем, тому в кав`ярні завжди десерти готувала саме я. Сподіваюсь в майбутньому мені вдасться відновити кафе та це буде зовсім не скоро.

Запікаю апетитну курку та нарізаю овочі, додаю листя салату та замішую соус, зовсім забуваю, що вдома я не сама та починаю підспівувати свою улюблену пісню. 

- Ти завжди готувала для мене та я ніколи не казав тобі наскільки це було смачно. - знайомий голос змушує повернутися в його бік. 

- То ти вирішив сказати це саме зараз? Дуже вчасно.

- Мені подобалося, коли ми з тобою готували разом. Ось так. - підходить ближче та притискається всім тілом до мене, приобнімає та бере мої руки в свої, починає нарізати вже спечене кур`яче філе.

На мить його руки торкаються живота та ніжно погладжують його. Моє дихання пришвидшується, а його слова змусили мене пригадати колись найкращі моменти в моєму житті. Та швидко приходжу в себе та відпихаю Кирила від себе, він шоковано дивиться на мене, мовчить та не кажи і слова.

Гадаю він шокований цим, бо зазвичай його дотики до мене магічно діяли та я дозволяла йому більше, ніж можна було дозволити. Він вважав, що навіть зараз у нього все вийде та я розтану в його руках? Забуду про свої нещодавні слова та піддамся йому, більше я цього не хочу.

- Та ти точно з розуму зійшов.

- Мабуть, скоро саме так і станеться. - відсувається подалі. - Гадаю ти права, кращим рішенням для мене буде піти, поки не наробив дурниць. 

- Зачекай. - зупиняю його. - Як твоя сестра? Писала їй повідомлення та вона не відповідає на нього вже декілька днів. З нею ж все гаразд? 

- Так, з нею все тепер буде добре. 

- Зараз? Чому тоді вона не відповідає мені та не бере слухавку? Скажеш їй, що я хочу поговорити з нею та хай не ігнорує мене. Я хвилююсь за неї.

- Передам, але не чекай відповіді від неї. Вона не може більше спілкуватися з тобою, тому припини писати їй. Це нічого не дасть.

- Не може? - здивовано запитую у нього. 

- Ніка не бачить сенсу в цьому. - відпускаю його руку. 

- Гаразд, якщо не хоче, то я більше не буду цього робити. - чоловік на мить кидає погляд на мене та виходить з квартири.

Щось в цій миті було незвичне, його очі випромінювали жаль та моє серце боліло бачити його в такому стані. Те, що я досі хвилююсь за нього вважаю нормальним, бо ми багато років провели разом. Та краще мені зосередитися на власному житті.