Глава 5

Єва

- З тобою все гаразд? - підходжу до дівчини та оглядаю її з всіх боків. Здається з нею все добре, бо пошкоджень ніяких не помітила та вона дуже налякана ситуацією, що склалася. 

- Так, я не знаю чому так сталося, все було гаразд та нічого не передбачало поганого. Пробачте мені. - каже Настя та я приобнімаю дівчину, вона тут ні до чого та сама ледве не постраждала від цієї пожежі. 

- Тут немає твоєї провини, можеш бути впевненою та головне, що ніхто не постраждав та всі залишилися цілими. - кидаю погляд на згорівше приміщення та всередині все стискається.

Ця кав'ярня означала для мене більше, ніж просто бізнес, тут було занадто багато спогадів та щасливих моментів. А зараз я бачу лише уламки та від цього хочеться ридати, особливо знаючи, що все було сплановано. Та я навіть знаю, хто це. 

Гадки не маю звідки вона дізналася про те, що він приїждав до мене минулого разу та і взагалі, як ця дівчина знає про мене. 

Та по її вчинками все стає зрозуміло, вона дуже небезпечна та може зробити все, що їй заманеться будь якої миті. 

Тим паче її батько, мабуть потурбується, щоб до його доньки не чіплялися. 

Все стало на свої місця, тепер мені зрозуміло чим вона так сильно зачепила Кирила, вона ж ідеальний кандидат для нього. Він завжди мріяв досягнути в житті всього по максимуму та вирішив зробити це набагато легшим шляхом і обрати ту, що допоможе йому жити в достатку, не докладаючи майже ніяких зусиль. А можливо він дійсно закохався в такий ідеальний варіант для нього? 

- Єво...- повертаюсь в бік голосу та одразу опиняюсь в обіймах чоловіка. Варто було мені його згадати, як він одразу тут опинився. Відчуваю його руки у себе на талії та намагаюсь всіма силами його відштовхнути. - З тобою ж все гаразд? - розглядає з усіх боків та обережно бере за плечі, стурбовані очі дивляться прямо на мене та я розумію, що мені неприємні дотики до мого тіла після всього. 

- Що ти тут робиш? І як взагалі дізнався? - скидаю його долоні та відходжу від нього подалі. 

- Це я зателефонувала Кирилу, не могла спочатку додзвонитися до вас. - відповідає дівчина. - Мені певно варто піти. - відходить від нас та залишає наодинці.

- Я хвилювався за тебе, тому і приїхав переконатися, що з тобою все добре. - на цю заяву пирхаю та з посмішкою дивлюсь на нього. Як можна бути таким брехуном? 

- Та невже, нагадую тобі ти кинув мене та ми більше не разом. Чи ти забув? - з глузуванням кажу до нього. - Мабуть у тебе певні проблеми з пам'яттю, йди до тієї за яку переживаєш та не підходь більше до мене. 

- Єво, я прошу тебе припинити кидатися такими словами, ми з тобою довгий час були разом та наш зв'язок не може так просто зникнути. Ти для мене завжди будеш цінною людиною, щоб не сталося. Зрозумій мене. 

- Та ти знущаєшься. Це мені варто питати, чи все з тобою гаразд, бо здається у тебе будуть великі проблеми, коли тебе знову помітять зі мною. Я прошу тебе залишити мене в спокої, тим паче ти сам цього хотів. - розвертаюсь та йду від нього подалі, його дії та вчинки мені не зрозуміти. 

- Зачекай...- перехоплює мою руку. - Я сам зі всім тут розберусь та вирішу, а ти краще їдь додому та відпочинь. 

- Кирило, я сама розберусь. - гнівно видираю руку, хлопець не хоче мене чути. 

- Ти маєш право мене ненавидіти та прошу тебе поїхати додому, тобі тут немає чого робити. - гучно видихаю та все-таки погоджуюсь, вдома мене чекає сестра та зайві нерви мені не потрібні.

На ватяних ногах заходжу до квартири та сестра налітає з питаннями, коротко розповідаю про те, що сталося. Під час ввечері майже не розмовляємо та відчуваю стурбований погляд сестри. В душі відчуваю спустошення, мені потрібно буде терміново шукати роботу, бо хоча у мене є певні грошові збереження та цього не вистачити на забезпечення нас з малюком.

- Мені шкода. - лагідно промовляє сестра. 

- Мені теж. - підіймаюсь зі стільця та дякую за вечерю, сестра попередила батьків, що залишиться сьогодні зі мною та ми розходимося по різним кімнатам. 

Опиняюсь у своїй кімнаті та даю волю своїм почуттям, в один момент моє життя перевернулося на триста шістдесят градусів, в зовсім іншу сторону, мене переслідують одні невдачі та розчарування. Лише моя вагітність дає надію, що все має налагодитися. Щоб не сталося та я не маю право опускати руки, мені варто боротися заради нас та ніякі їхні дії не зможуть мене зламати. 

Я стану сильнішою та впевненою в собі. Опиняюсь в ліжку та від втоми легко засинаю майже одразу. Потрібно набиратися сил, невідомо, що мене чекає далі та з чим доведеться боротися в майбутньому. І чомусь у мене дуже погане передчуття.