Глава 4

Єва

- Що у вас з Кирилом сталося? Чому він знаходиться в компанії дочки мера нашого міста? - не відводить зацікавлені очі від мене сестра та чекає відповіді. 

- Ми розійшлися та у нього незабаром весілля. - сестра не каже і слова, лише шоковано розплющує очі, підводиться та налітає на мене з обіймами. - Не варто рюмсати... - заспокоюю її та гладжу по спині, краплі сліз падають мені на одяг. Хто тут ще кого має заспокоювати? 

- Як так сталося? У вас все ж було добре та я вже всім своїм подругам розповіла про підготовку до вашого весілля, навіть сукню встигла знайти. Не можу повірити. - молодша сестра витирає сльози з обличчя та виймає мобільний телефон з кишені, розглядає спільну фотографію мого колишнього нареченого з його новою пасією. - Ну вона ж набагато гірше за тебе, не розумію, як він міг проміняти тебе на цю...

- Поліно, не варто цього казати. Ти краще розкажи мені, як твої справи в школі? - намагаюсь перевести тему, бо мені досі неприємно про це говорити. 

- Не переводь тему, я хочу знати про все, що відбувається між вами, я просто не розумію ви ж кохали одне одного, невже кохання може так швидко минути? - замислюється вона і в цю мить я дивлюсь на свою молодшу сестру іншими очима. Здається я не помітила, як вона встигла подорослішати, занадто мало приділяла їй часу.

- Виявляється все може змінитися, хоча я не припиняю відчувати до нього сильні почуття. Я кохаю його. Насправді мені дуже погано без нього. - зізнаюсь їй, можливо, щоб стало легше варто комусь виговоритись, розповісти про біль та розчарування вперемішку з гнівом та злістю на хлопця, бо тримати це все в собі дуже важко та боляче. 

- Так, йди сюди. - притягує до себе в обійми. - В тебе є вино? Без цього тут не обійтися.

- Поліно, який алкоголь? Тобі взагалі його пити не можна, ти ще занадто мала, а мені не можна. Тому навіть не думай про це. Зрозуміло? - сестра дивно споглядає на мене та прищурює очі. Чому вона так дивиться на мене? 

- А чому тобі не можна? - раптом округляє очі та підводиться з дивану. Прикриває обличчя долонею від подиву та ходить в різні сторони по кімнаті. - Невже ти...?

- Так. У мене буде малюк, сама нещодавно дізналася. Термін ще зовсім маленький, але здається ніби я вже його відчуваю. - доторкаюсь до живота та розпливаюсь в посмішці. В області долоні відчуваю тепло, здається саме цей зв`язок додає мені сил боротися зі всіма труднощами.

- Я шокована, він покинув тебе вагітною? Не хочу вірити в це, він ж не був схожий на таку людину. Ну нічого я з ним розберусь та поговорю. - помічаю серйозність сестри та милуюсь її виразом обличчя. Перед очима уявляю вже цю кумедну картину.

- Я не сказала йому і не хочу, щоб він знав. - натякаю їй, розумію моя сестра дуже балакуча та може проговоритися. - Гаразд? 

- Оххх... це все так несподівано та жахливо, але знай я завжди буду на твоєму боці. Та буду підтримувати в будь-якому твоєму рішенні. Батькам ти розповідала про це? 

- Ще ні, не було часу та я обов`язково їм розповім про все, це буде пізніше, бо у мене немає ні сил, ні часу на це зараз. Прошу тебе поки нічого їм не казати. - сестра киває і я їй вірю, воно сама нічого їм не скаже та буде мовчати про це. 

- Добре, я нічого їм не скажу, обіцяю. 

- Гаразд, ходімо пити чай? - запитую у неї. - Чи ти голодна? Я можу тобі щось приготувати, якщо ти хочеш. 

- Давай приготуємо разом? - пропонує сестра ідею та ми йдемо на кухню.

Ми починаємо приготування смачної піци та вмикаємо музику, від веселої мелодії настрій швидко піднімається та всі проблеми відходять на другий план. Сестра розповідає про своїх залицяльників в школі та ми ділимося різними секретами одна з одною. Помічаю екран свого телефону, від гучної музики пропустила декілька викликів від баристи та пригадую про документи на власність закладу. 

Швидко набираю її, бо залишити сестру я не зможу, а Насті я повністю довіряю та документи залишу їй на один день. З першого гудка вона бере слухавку та одразу чую істеричний голос дівчини, вона дуже чимось налякана. Сказані слова в слухавці змушують мій телефон впасти на підлогу, одразу піднімаю його та перепитую про все дівчину та мені тепер обов`язково необхідно приїхати. 

- Щось сталося? - перепитує сестра.

- Мені потрібно зараз поїхати в одне місце, ти побудеш тут сама? - вона киває і я одразу виходжу з квартири. 

На телефон знову щось надходить та я одразу перечитую зміст повідомлення, це не було випадковістю, а хтось спеціально спланував пожежу кав`ярні, якій я присвятила занадто багато свого часу.

Невідомий: Не варто чіпати чужого чоловіка, це твоє перше попередження.