Глава 3

Єва

- Повернись до мене негайно... - наказовим тоном звертається до мене, коли я вислизаю з-під ковдри. Не можу повірити, що дозволила йому це зробити після всього. Можливо, це все гормони та більше я такого не дозволю.  

У нього є інша жінка, до якої він так саме торкається та говорить слова кохання. 

І до того всього він покинув мене заради неї, а ще у нього незабаром весілля. 

Про це варто не забувати та нагадувати, як мантру, бо один його рух в мій бік і я тану від його дотиків та поцілунків. 

- Ні. - твердо кажу до нього та швидко натягую на себе одяг. 

- Хіба ти не хотіла цього? - підіймається з ліжка та підходить впритул до мене, гарячим подихом пропалює шию від чого пробігає табун мурахів по шкірі. 

- Я не для цього тебе покликала. - гнівно відповідаю, він гадає, що моє запрошення було саме для цього та це не так. - Чому ти все віддав мені? На цю квартиру і кав'ярню ми заробили разом, тому варто розділити навпіл майно. Я не можу прийняти все. 

- Мені не потрібно це, тому залиш собі. - різко відсувається та одягається перед мною. - У мене достатньо грошей та достатку, щоб не забирати це у тебе. 

- Серйозно? - скидаю бровами, ми двоє не з заможних родин та досягнули всього самі та я не знала, що він щось від мене приховував, у нас був спільний бюджет. - Звідки це у тебе? У тебе окрім цього нічого немає. 

- Помиляєшся...          

- Мені байдуже, якщо воно тобі не потрібне, то гаразд. Я прийму це, як відплату за роки, що ти брехав мені прямо дивлячись в обличчя. 

- З мене цього достатньо. - гарчить на мене та розвертається в бік виходу. 

- Забери ось це. - одним махом руки вказую на зібрану сумку з нашими спільними подарунками та речами пов'язані з нашими стосунками. - Мені це більше не потрібно. - втамовую своє дихання, мені варто показати йому, що мені не боляче та я зможу бути сильною. Витримаю весь біль заради себе і дитини та зможу впоратися з цим. 

Він підходить ближче до сумки та розглядає його зміст, обличчя одразу змінюється та на лиці грає жовна, цей жест йому геть не сподобався, а я відмічаю для себе, що злити чоловіка мені подобається. 

- Воно мені також не потрібне. - кидає на підлогу, як неважливу річ та відходить подалі. Він спирається лопатками на стіну та чекає від мене подальших дій. Моїх сліз та істерики він не дочекається. 

- Тоді викинь в смітник по дорозі, як будеш йти. - натякую на те, що бачити його не хочу та чоловік це розуміє і виходить з будинку гучно гримая дверима. Сумку він забрав з собою, мабуть ідея викинути все, йому також до вподоби. 

Я так і не змогла йому сказати про вагітність і тепер не хочу цього робити. А навіщо це взагалі? Йому ж байдуже. 

Буду наполегливо працювати та не думати про наші з ним стосунки, все своє кохання до нього я віддам нашій з ним дитині та зможу виховати його самостійно, без його допомоги та підтримки. 

Він допоміг мені ясно зрозуміти, що я не потрібна йому та він не хоче мати нічого спільного зі мною, тому нехай залишається все як є. 

Звук мобільного телефону лунає по кімнаті та я підходжу до тумби на якому розташований телефон. Відкриваю повідомлення від знайомого номера та гучно видихаю після прочитаного. Так ось на кого він мене проміняв. 

- Тепер я розумію звідки у тебе гроші.- усвідомлюю чому він так легко мені все віддав, для нього тепер це дрібничка, він має значно більше. Набагато більше.