Глава 2

Єва           

Прокидаюсь від сонячних променів та одразу кидаю погляд на годинник, сьогодні я проспала, бо вчора ледве змогла заснути, беззупину плакала в нерозумінні, як він міг так вчинити зі мною. 

У мене ніколи не було сумнівів стосовно нього, я повністю довіряла йому з самого початку наших відносин. 

Ми почали зустрічатися, коли були студентами одного навчального закладу та через рік стосунків почали жити разом. Через декілька років ми купили квартиру за гроші спільного бізнесу та працювали над відкриттям мережі кав'ярень, бо мали поки що лише одну. Та мабуть це вже тепер не важливо. 

Мені нестерпно боляче приймати те, що Кирило закохався в іншу жінку та я йому стала непотрібною. Для мене це означає лише одне, не було у нього таких сильних почуттів, як у мене, бо тоді б не зрадив та не завдавав болю людині, яку кохаєш. Йому було просто зручно зі мною.  

Піднімаюсь з ліжка та швидко одягаюсь на роботу, хоча я не знаю, що буде з нашим спільним бізнесом. 

Ми відкрили кав'ярню спільними зусиллями та працювали над цією справою разом, витрачали багато часу на нього та що тепер з ним варто робити не знаю. 

Забігаю в заклад та помічаю похмурий погляд нашої баристи Насті, коли вона зустрічається поглядом зі мною. 

- Привіт... сьогодні ми будемо без десертів, - кажу до неї, бо зазвичай їх робила я та вчора мені було зовсім не до цього. - З тобою все добре? 

- Так...Вибачте, але мене просили це передати. - простягає знайомі мені ключі та опускає погляд вниз, забираю їх та проводжу рукою по нашому спільному парному кулону у вигляді серця. 

Це його ключі від кав'ярні, вчора він віддав від квартири, а сьогодні вирішив розірвати будь-які спогади про мене. Моя рука разом з ними опускається вниз, на душі все ниє від болю та розчарування в ньому. 

- Ааа...так дякую, Кирило був сьогодні зранку тут? - запитую у неї, бо він вирішив більше не бачитися зі мною та передати все через іншу людину. 

- Так, просив передати ключі та те, що документи мають привезти сьогодні ввечері або завтра зранку, - по її вигляду зрозуміло, що вона співчуває мені та розуміє, що ми з ним розійшлися. - Передає всі права на володіння закладом Вам. 

- Добре, як документи будуть зателефонуєш мені. - дівчина відволікається на клієнта, що замовляє каву та я відходжу подалі. 

Не знаю, чи варто йому казати про вагітність, але він батько та має знати про це. Але як мені йому це розповісти, коли він не хоче навіть бачити мене. Я і досі намагаюсь тримати себе в руках заради малюка, бо в моєму становищі хвилювання ні до чого та можуть нашкодити мені та дитині. 

Беру до рук телефон та друкую йому повідомлення, невже я йому настільки бридка та неприємна, що він навіть особисто бачити мене не хоче. 

Єва: В тебе немає сміливості навіть, щоб зустрітися зі мною? Стільки років стосунків було даремною тратою часу. Та ти боягуз і зрадник. 

Кирило: Немає потреби з тобою бачитися. 

Так коротко, але до болі неприємно. 

Єва: Знаєш, моя воля я б теж не хотіла знову бачитися з тобою, але в нас є спільні справи та нам потрібно поговорити. 

Кирило: Стосовно бізнесу, то всі права я передав тобі, квартира також залишається у тебе. Документи мають привезти незабаром. Нам немає чого вирішувати з тобою. 

Єва: Помиляєшся, нам є про що поговорити та я наполягаю на зустрічі. Чекаю тебе о сьомій в квартирі. 

Відповідь я так і не отримала, але впевнена він до мене приїде. Якщо у нього залишилося хоч якась повага до мене, то він вислухає мене. Присідаю на стілець та гучно видихаю, зараз я набралася сміливості та змогла написати йому, але повідомити про вагітність це зовсім інше. 

Та мені вже страшно, що він скаже на це та як відреагує. Життя дуже непередбачуване, тільки вчора я була впевнена про створення щасливої родини разом з Кирилом, а сьогодні маю сумніви, чи варто йому взагалі знати про мою вагітність. 

На ватяних ногах йду до автівки та вирушаю додому, в такому стані працювати я не зможу, спочатку потрібно прийти в себе та оговтатися, а вже потім вирішувати питання по бізнесу. 

Заходжу в квартиру та відчуваю нудоту, швидко біжу до ванної кімнати, у мене вже почався токсикоз. Вмиваю обличчя водою та дивлюсь на своє відображення. Моє обличчя напухло від сліз та вигляд зовсім кепський, припиняю себе жаліти та приводжу до ладу. 

Наношу легкий макіяж на обличчя та вирівнюю своє волосся плойкою, підбираю легку спідницю та білу футболку під неї. 

Додаю трохи парфум та знімаю золоті сережки з вух, якщо він вирішив вчиняти так зі мною, то і я всі його подарунки поверну йому назад. 

Оглядаю червону коробочку та вкладаю туди прикрасу, кручу її в руках та пригадую своє минуле день народження, він подарував їх саме тоді. 

Декілька годин проводжу перед телевізором та дивлюсь серіал, їм фрукти та п'ю звичайний сік. Сюжет захоплює з перших секунд та я забуваю про плин часу та прихід вже мого колишнього хлопця. Дзвінок в двері змушує мене відволіктися та я відчиняю двері, він все-таки прийшов.