Розділ IX Всі маски зірвано

Порозпитувавши місцевих жителів, Віта та В'ячеслав змушені були констатувати, що ніхто нічого, на жаль, не бачив. Труп знайшла Софія Журавель. Виявляється вона вже повернулась додому з теплої Іспанії.

Соня була високою молодою дівчиною з волоссям кольору червоного дерева, темно-зеленими очима та світлою шкірою. Мала нарощені вії та в міру підкачані губи. Софія була вдягнена в чорні джинси, що підкреслювали стрункі довгі ноги, дуту куртку оверсайз кольору капуччино, бежеву шапку та стильні черевики лофери. Загалом красуня, але було в ній щось від хижачки. У всякому разі так здалось Віті, а вона між іншим добре розбиралась в людях.

Софія була ще досі в шоці від побаченого, але було видно, що вона змогла вже взяти себе в руки. Поліція записала її свідчення та відпустила додому. Приватним детективам також вдалось з нею поговорити.

Софія розповіла, що щойно прилетіла з Іспанії додому, йшла собі з кав'ярні, де зустрічалась з подругою Тетянкою Соловей, і на тобі. Для неї це був звичайно ж шок, але вона не розгубилась та викликала місцеву поліцію. Звісно, жертву вона знала, бо тут всі тут знайомі одне з одним. Ось і вся її розповідь. На останок вона додала, що не дуже гостинно зустрічає її рідна земля. Детективи також встигли запитати Софію чи знає вона щось про смерті Марії Яцук та Магдалени Франчук. Дівчина відповіла негативно. На запитання ж про смерть її батька дівчина відповіла, що була мала, тому знає лише те, що він покінчив життя самогубством. 

"Ще одна жертва, і ще один глухий кут,"- подумав Арсен. 

Наступного дня слідчі допитали і Тетянку Соловей, подругу Софії Журавель. Дівчина підтвердила, що пила каву з подругою в місцевій кав'ярні. Перед очима в Тані постала зустріч з Сонею, згадалась їхня розмова.

...- В Іспанії ми засмагали на дахах біля басейнів, було так кайфово,- розповідала Софія подружці Тетянці про своє шикарне життя за кордоном.

- Та ти що? Є фотки?

- Звісно! Ти ж мене знаєш,- засміялась Соня та почала показувати Тані фото з сонячної Іспанії.

Тетянка сиділа навпроти Софії та думала, що це в її стилі, ажде Соня завжди любила цифру 1, бо любила бути в усьому першою. Коли це було не так, дівчина страшенно злилась. Ще зі старших класів Софія була ефектною, високою, любила вдягатись у все чорне, що вигідно відтіняло її світлу шкіру. Також дівчина думала, що хоч вони з Сонею і подруги, та вона ніколи  не покличе її в гості до Іспанії- подругами з села не хизуюються.

Потім подруги ще поговорили  про місцеві новини та тутешніх жителів. Тетянка, як вірна коліжанка, переповідала всі плітки про спільних знайомих. Софія то супила брови, то охала, прикриваючи рота руками, то сміялась. Новин за час відсутності Соні накопичилось багато. Добре поспілкувавшись та зігрівшись ароматною кавою, подруги вийшли з кав'ярні. Тетянка пішла в один бік, а Соня Журавель в інший. Саме тоді,  за її словами, вона і натрапила на труп нещасного Тараса.

Більше Тетянка слідчим нічого цікавого не розповіла.

Що ж до наших інших героїв, то справи були ось як. Після вчорашнього візиту поліції Назар не знаходив собі місця. І це не було пов'язано з вбивством Магди чи Марії Яцук. Ні, просто Віта знов з'явилась так несподівано як і зникла. Він погано пам'ятав той вечір - випив зайвого, але ЇЇ запам'ятав добре. Назарій вирішив пожартувати та назватись Сергієм. Тоді це здавалость прикольним, та не на наступний ранок, коли дія алкоголю скінчилась. На жаль, хлопець не встиг взяти тоді телефон кароокої красуні. І хоч як не шукав її, та так і не знайшов.

Наступного дня після зустрічі з дівчиною Назарій випадково побачив її в кав'ярні. Вона була одна, попиваючи безалкогольний коктейль за барною стійкою. Хлопець вирішив підійти до Віти та все пояснити, що він і зробив. Побачивши його, дівчина насупилась та відвернулась. Віта чекала на Лізу Франчк, свою подружку, і аж ніяк не очікувала побачити Назара (чи Сергія?!). Хлопець явно підійшов, щоб з нею поговорити. Вона різко встала та пішла вбік від барної стійки та надокучливого молодого чоловіка. Та Назарій виявився впертим та цілеспрямованим, тому що пішов слідом за дівчиною.

- Віто, почекай,- промовив він та схопив її за руку.

Дівчина вирвала руку та повернулась до нього, блискаючи очима:

- Назаре, нащо все це? Ти вже себе показав, і то не з кращого боку!

- Я знаю, вибач мене, я випив зайвого, і тоді це здавалось смішним, прикольним.

- Ах смішним! Прикольним!- Віта аж почервоніла від обурення.

Біля них туди-сюди іноді проходили працівники з обслуговуюючого персоналу з цікавістю поглядаючи на дивну парочку, тому Назар взяв Віту за руку та затащив у підсобне приміщення, яке було чомусь відкрите. Дівчина навіть зойкнути від здивування не встигла.

- Вибач мене, красуне, - промовив Назарій.- Я повівся як придурок, назвавшись іншим іменем, визнаю. Потім я дуже жалкував, намагався тебе знайти, та марно - ніхто не міг підказати де тебе шукати.

Молода дівчина спочатку недовірливо слухала його, та побачивши, що хлопець говорить щиро, дещо пом'якшала.

- Ти намагався мене знайти? - здивовано перепитала вона. - Навіщо?

- А ось навіщо, - промовив Назарій та вп'явся своїми вустами в її м'які вуста. Віта спочатку його відштовхувала, а потім почала відповідати на поцілунок, обхопивши голову хлопця. Короче кажучи, примирення відбулось.