Розділ VII ДР Ніки. Загадкове послання на ґанку

Настало 23 березня, День народження Вероніки🎉🎉🎉. Дівчині мало виповнитись 22 роки. І хоч пройшло лише чотири дні після страшної знахідки в яру, вся компанія вирішила забути на певний час про моторошні події останніх днів та насолодитись відпочинком. Врешті-решт саме заради цього вони і приїхали до Буковинки. 

З самого ранку вся компанія, крім Ніки звісно, яка солодко спала в своєму ліжку і ні про що не здогадувалась, прикрашала будинок. Потім настала черга торта. Стефа, Віта та Аня вирішили зробити торт "Молочна дівчинка" 🎂з кремом пломбір. Цей торт дуже любила іменинниця, тому вибір пав саме на нього.

Майстрині швидко зробили тісто для тоненьких коржів зі згущеним молоком, вилили його в декілька форм та поставили їх у попередньо прогріту духовку. Через хвилин 40 на кухні вже було чути запах смачної випічки. То дівчата дістали коржі та залишили на декілька годин вистигати, а самі зайнялись кремом пломбір. Сказано-зроблено. І ось через деякий час Віта, Стефа та Аня злизували з  пальців смачний крем білого кольору - торт був готовий. Зверху дівчатка прикрасили його різнокольоровими маршмелоу та свічками і поставили у холодильник так, як це була обов'язкова частина приготування тортів. 

Закінчивши складати тортик, дівчата пішли перевірити чи впорались хлопці з прикрашання залу до свята, на якому крім них всіх, мали бути ще Ліза з Владиславом та власник будинку Ярослав з дружиною Тетяною, які виявились молодими та приємними у спілкуванні людьми.

Гості вручили іменинниці подарунки🎁, а потім всі силі за накритий стіл. Присутні сиділи за столом та смакували різними смаколиками, періодично проголошуючи тости 🥂за іменинницю. Вероніка розчервонілась від задоволення та випитого 🍾 ігристого вина. А потім всі гості із зацікавленням слухали розповідь Ярослава про гриби, який був заядлим збирачем лісового м'яса. Смерекове довкілля, за його словами, виявилось справжнім клондайком для поціновувачів тихого полювання, адже під час грибного сезону тут ростуть першосортні делікатесні боровики, підберезники, підосичники, лисички. Тому і не дивно, що тоді сюди з'їжджаються не тільки з Міжгірщини, але навіть і з області.

Сидячи за столом, Стефанія згадала вислів Емілі Дікінсон "Кохання- це все. Це все, що ми знаємо про нього", і дивлячись як Свят мило розмовляє собі з Вітою, була з нею абсолютно згодна. Ніколи не зрозумієш, що в тих чоловіків в голові - то вони пристрасно цілуються з тобою вночі біля кухні, то заграють до інших в тебе ж на очах. Діагноз "бабій" щодо Свята Синиці, на жаль, тільки підтвердився.

Та дівчина помилялась. Насправді Святослав не впізнавав сам себе, адже біля Стефи почувався трохи скованим та  збентеженим. Хлопець не розумів, куди подівся викрадач жіночих сердець, що одним поглядом та усмішкою вмів причаровувати всіх представниць жіночої статі. Як виявилось, не всіх. Тоді, вночі, Стефанія втекла після його поцілунку, а сьогодні взагалі не звертала на нього увагу. Останній факт дратував найбільше. До такого хлопець не звик, тому вирішив позагравати до Віти, милої приємної дівчини, щоб подивитись на реакцію Стефанії. Врешті-решт він помітив надуті губки та гарні насуплені брови Стефи, коли вона на них дивилась. Вдалося!

В цей момент зазвучала швидка музика🎵🎵🎵, яку поставив Стьопа, і всі гості пішли танцювати. Потім за класикою жанру зазвучала спокійна приємна мелодія - настав час повільного танцю. Вероніку запросив  Степан, Слава - Аню, яка хоч і дуже повільно, але змогла все ж таки танцювати, Лізу - Владислав, а Свят хоч і несміливо - Стефу. Подумавши, остання таки погодилась потанцювати з хлопцем.

Стефанія чомусь трохи соромилась бути так близько до Свята, але в глибині душі мусила визнати, що дуже рада, що він запросив саме її. Виявилось, що Святослав гарно танцює та досить впевнено веде в танці. 

Гості й не зчулись як повільний танець закінчився, і знову зазвучала швидка музика. Компанія жваво відтанцьовувала під неї, немов на дискотеці. Не вистачало лише освітлення, яке буває в диско-майданчиках. Потім жваві мелодії знову змінила повільна приємна пісня. Цього разу Свят більш впевнено запросив Стефанію, і вона знову погодилась. На цей раз іменинницю запросив Владислав. Вероніка радо погодилась, і пари пішли танцювати. Ніці дуже сподобалось танцювати із Владом, до того ж виявився ще й дуже цікавим співрозмовником. Дівчина зізналась сама собі, що він їй подобався як хлопець.

"Вляпалась,"- подумала Вероніка. Вона навіть сама не очікувала від себе такого, адже завжди була вірною Стьопі. Останній в цей час весело спілкувався з Лізою, сидячі на дивані, і навіть не здогадувався про думки Ніки. Їй стало трохи соромно, і вона змусила себе перестати дивитись на Влада як на хлопця. "Мєдляк" закінчився, і всі знову сіли за стіл, а тости полилися рікою, як і віски з вином.

В розпал святкування хтось подзвонив у двері. На правах іменинниці Ніка пішла відкривати двері. Яким же було її здивування, коли, відкривши двері, вона побачила, що на порозі нікого нема. Вероніка хотіла вже закрити двері, бо було досить прохолодно, проте раптом помітила, що на внизу під ногами щось біліє. Придивившись уважніше, дівчина зрозуміла, що це конверт ✉. Заінтригована, вона нахилилась за ним та почала роздивлятись. Конверт як конверт, правда без зазначення отримувача та відправника. Це здалось Вероніці дуже дивним, і вона поспішила до Арсена і компанії зі знахідкою у руках. Зайшовши до кімнати, Ніка помахала конвертом у руках, а потім промовила: