Розділ VI В кабінеті

Як і планувалось, того ж дня директор детективного агенства "Діти Пінкертона" Арсен та його помічники Слава і Віта зібрались в кабінеті Наконечного. Останній розмістився у великому шкіряному кріслі за красивим різьбленним столом з горіхового дерева. Його помічники ж сіли поряд на зручному м'якому диванчику🛋, оббитому коричневим оксамитом із шоколадним віддітком. За проханням Арсена до них приєднався ще й Святослав, який мав вищу юридичну освіту, а згодом навчався на криміналіста.

Обговорювали різні версії. Зійшлися на тому, що крім Тараса Когута, підозрювати можна будь-кого, адже був невідомий мотив вбивства. Також незрозумілим було те, як трупи так добре зберігаються, що навіть через роки майже не видно слідів розкладання. Дійсно, містика та й годі! Віта Остапчук в таке ніколи особливо не вірила, але в Буковинці навіть вона, завжди розсудлива та прагматична дівчина, засумнівалась.

Арсен Наконечний розповів присутнім про те, що до справи додавався щоденник Магдалени, який вона вела аж до самого зникнення. Він передав його помічникам, щоб і вони його проглянули. А потім запитав:

- Ну, що скажете?

- Нічого собі! Виявляється, що Магдалені погрожували,- вирвалось у Віти, коли вона дочитувала останню сторінку.- Вона про це декілька разів тут згадує. Перша згадка була десь за півроку до її зникнення. Ліза доречі недавно щось згадувала про це.

- Це ще раз доводить, що жертва зникла не просто так, - промовив Арсен.

- До того ж хтось порізав куртку Магдалени та підкинув на поріг,- сказав Слава здивовано.- На неї велось справжнє полювання.

- Комусь вона дуже перейшла дорогу,- зауважила Віта.

- Так, скоріш за все це помста,- сказав Арсен.

- Як то кажуть: «Шукай, кому вигідно»,- промовив Слава.

- Правильно,- погодився його бос.- Тепер треба зрозуміти кому її смерть була вигідною.

Всі призадумались. В цей момент до кабінету тихенько постукали, і досередини зайшла Стефа з підносом у руках. На ньому були різна смакота – невеличкі канапки з червоною рибою, з ковбасою та сиром, і просто з хумусом🥪. Також там можна було побачити шоколадні кексики, лимонні тістечка🍰🍰🍰 та шматочки свіжоспеченого торта «Медовик»🥮.

- Хлопці, ми з дівчатами подумали, що ви зголодніли, тому ось вам трохи смачненького, щоб підкріпитись. Мозкова робота виснажує, я по собі знаю.

- Дякую, Стефочко,- промовив її брат Слава.- Як же смачно,- додав він, відправляючи канапку з червоною рибкою до рота.

Його приклад наслідували і інші. Стефанія дивилась на них та посміхалась- завжди приємно, коли твої страви комусь до смаку.

- Може, чаю чи кави?- запитала дівчина у присутніх.

- Можна,- сказав задоволений Арсен Наконечний, з апетитом дожовуючи канапку з сиром та ковбасою.- Мені чорного чаю, будь ласка.

- Добре, один чай,- промовила білявка.- А вам?- запитала дівчина в решти присутніх.

- Мені еспресо без цукру☕, Стеф,- промовила Віта до подружки.

- Мені теж чорного чаю, сестричко. З лимоном,- обізвався В’ячеслав до родички.

Стефа кивнула головою, типу зрозуміло, принесу. Залишився лише Свят. Стефанія глянула на нього, запитально піднявши ліву брову.

- А я б не відмовився від капучино,- промовив нарешті Святослав.- Ти, Стефо, сьогодні наче наша секретарка,- додав він, а в очах так і стрибали веселі бісики.

Дівчина нічого не відповіла, лише вбивче подивилась на хлопця. Її вираз обличчя так і промовляв, що вона б з радістю тріснула підносом Святослава. Натомість дівчина просто презирливо фиркнула, а потім розвернулась та вийшла з кімнати, похитуючи гарними стегнами в обтягуючих штанях. Решта присутніх непомітно презирнулись між собою зі здивуванням, а потім вміло зробили покер-фейс.

Через хвилин десять, Стефанія принесла їм гарячі каву та чай, а потім тихенько вийшла, щоб не заважати обговоренню, яке після підкріплення розгорнулось з новою силою. До того ж на вечір у дівчат було заплановано  дівичник в кімнаті у Вероніки. Дівчата жалкували про те, що з ними нема Віти, але та обіцяла згодом приєднатись.

Коли на підносі стало пусто, Арен продовжив:

- То які будуть версії стосовно смерті Магдалени Франчук?

- Ставлю на нерозділене кохання,- впевнено промовив В’ячеслав.

- Непогана думка,- похвалив його Арсен.

- О, здається щось важливе знайшла,-  сказала Віта, продивляючись свідчення найкращої подружки Магдалени Надії Іванченко.- Надя розповіла слідству, що вона якось бачила Марію Яцук та Богдана Журавля разом. Вони через щось сварились.

- А це вже цікаво,- промовив Арсен, беручи з рук помічниці справу зі свідченнями подружки Магди

- А хто такий цей Богдан Журавель?- запитав Свят у присутніх.

- Місцевий самогубця,- пояснив йому Слава.- Голова сільської ради в ті часи. Років 17 тому наклав на себе руки.

-  Зрозуміло,- протягнув Святослав.- А раптом у них був роман?- висловив він несподіване припущення, трохи подумавши.

- Навряд чи – вони були одружені,- сказав Арсен.- Хоча, всяке може бути. Не будемо відкидати цю версію.