Розділ V Допит перших підозрюваних. Несподівана зустріч

Пройшло два дні з моменту страшної знахідки в яру "Смертельна пастка". Наранок третього дня Арсен Наконечний зі своїми помічниками швидко йшли дорогою села Свобода, адже сьогодні в них було заплановано два допити - Тараса Когута, підозрюваного у зникненні Магдалени, та сім'ї зниклої Марії Яцук.

На щастя, Тарас Когут та  родина Яцуків, жили і досі тут, у Свободі. Лише донька загиблої Марії Дарина 5 років тому виїхала до Італії. 

Порадившись, детективи вирішили почати з допиту Тараса.  Швидко йдучи до села, Арсен, Слава та Віта обговорювали різні версії розслідування двох загадкових смертей. Дорога була кам'янистою та безлюдною, з обох боків оточена лісом, тому вони не боялись бути почутими. Свіже ранкове повітря приємно бадьорило та покращувало роботу головного мозку.

Працівники детективного агенства "Діти Пінкертона" проводили розслідування смертей Магдалени та Марії паралельно з поліцією. Версій у слідства поки що було небагато, адже тільки сьогодні детективи планували  детально ознайомитись зі справами обох жертв, отриманими напередодні. Також Арсен попросив надати йому Богдана Журавля, тодішнього голови сільради, який вчинив самогубство 17 років тому. Хто його знає, може ці справи були якось пов’язані між собою, адже за свідченнями місцевих жителів всі троє знали одне одного.

В основному всі підозри на даний момент падали на Тараса Когута. Та Арсену і його команді здавалось, що це занадто просто. Вони щось пропустили.

Досвід команди Арсена показував, що часто буває так, що винними виявляються зовсім не ті, на кого падають підозри. Нерідко вбивці - на вигляд добрі та хороші люди, в середині яких ховається звір. Звісно трапляються випадки вбивства в стані афекту. Про це теж не варто забувати.

Що ж до підозрюваного Тараса Когута, то за характеристикою односельчан він любив своїх рідних, вдома тримав домашніх улюбленців, а значить був непоганою людиною. Зрештою, поки що все обвинувачення трималось тільки на тому, що Тарас був сильно ревнивим. І все. 

Арсен вважав, що треба копати глибше. У цій справі не все так просто як здається. Так Наконечному підказувала його інтуїція, а вона дуже рідко підводила Арсена. Помічники Арсенія Слава і Віта теж вважали, що треба добре все обдумати, бо, як відомо, не знаєш правди - не поспішай з висновками. В кінці кінців презумпцію невиновності ще ніхто не відміняв.

Слава висловив припущення, що злочини могли скоїти і через помсту або в стані афекту. Арсен сам про це вже думав, тому погодився з В’ячеславом.

Спочатку детективи вирішили завітати до колишнього хлопця Магдалени Тараса Когута, сина директора школи села Свобода. Його будинок виявився гарною двоповерховою спорудою з дерева. В дворі було чисто та акуратно. На клумбах росли проліски, підсніжники, гіацинти. Справа ж будинок був оточений фруктовим садом, дерева якого ще стояли зовсім голі.

Піднявшись сходами на ганок будинку Когута, Арсен подзвонив у двері. Десь через хвилину вони рвучко відчинились, і детективи побачили перед собою досить симпатичного молодого чоловіка. Він був середнього зросту та мав русяве волоссям з живими карими очима на обличчі. Єдине, що його псувало - те, що ці очі періодично бігали. Одягнений  молодик був у джинси та сорочку в клітку.

 Уважно оглянувши детективів, чоловік промовив:

- Добрий день! Мене звати Тарас Когут, я власник цього будинку.

- Добрий день! Ми працівники детективного агенства "Діти Пінкертона". Розслідуємо загадкову смерть Магдалени Франчук, а також Марії Яцук,- представився Арсен, показавши молодому чоловіку своє посвідчення.

- Он як,- промовив здивовано Тарас.

- Можна задати Вам кілька питань?- запитав Арсен.

- Так, звісно. Проходьте, будь ласка,- запросив їх Тарас, відступаючи в середину дому. 

Детективи один за одним зайшли до будинку, що всередині виявився досить затишним. Обставлений він був в стилі хай-тек. Всі присіли на зручний гарний диван темно-зеленого кольору. Віта приготувалась записувати допит на диктофон. 

- Нам відомо, що Ви зустрічались з вбитою Магдаленою Франчук. Розкажіть, будь ласка, про свої відносини з нею,- попрохав Арсен Траса.

-  Так, ми певний час зустрічались. Мені було на той час 17 років. Я був непоганим хлопцем, але дуже ревнивим. Одного разу я сильно приревнував Магдалену до сина тодішнього голови Свободи Матвія Журавля. Вона була ще тою штучкою - часто з ним спілкувалась, була привітна, ось я і приревнував. Після цього ми посварились, але я не вбивав її, клянусь Вам!

Раптом картина, що висіла якраз над головою Тараса відірвалась і впала на нього. Молодий чоловік жалібно зойкнув.

"Так тобі, щоб не придумував на мене неправду",- задоволено подумав привид Магдалени.

- Ясно,- промовив, оговтавшись Арсен.- Винні Ви чи ні - покаже слідство,- додав він.

- Коли сталась ця сварка?- запитав Слава у Тараса, який сидів, потираючи травмовану голову.

- За день до її зникнення,- вичавив з себе підозрюваний.- Але я повторює, що це не я!

- Розберемось,- сказав Арсен.- А де Ви були на момент зникнення Магдалени?