Розділ III Несподівана зустріч на кухні

💖💖💖

Цієї ночі Стефі щось не спалось, після насиченого дня різні думки лізли в голову, і навіть ті, які не повинні були туди лізти взагалі. В основному чомусь вони були про Свята. Стефанію вразило те, як він сьогодні оглянув Аню в котеджі після нещасного випадку на горі, сказавши їм всім, що нічого страшного нема - просто розтягнення зв'язки на правій нозі та синяки. Короче кажучи, легко ще відбулась. Про таких кажуть, що народилась в сорочці. 

Виявляється Святослав ходив на курси з надання першої невідкладної допомоги, та  й тато в нього хірург, тому хлопець трохи таки знався на таких справах. Всі були вражені, адже їх друг ніколи не розповідав про такі свої таланти. Правду кажуть, що в різних непередбачуваних ситуаціях людина починає показувати себе справжню. Здивував так здивував, Що тут сказати? Виявляється, що бабії моментами теж люди.

Дивлячись як Свят своїми довгими гарними пальцями пальпує постраждалу ногу Ляльки, Стефа чомусь їй заздрила білою заздрістю - вона б хотіла, щоб її ногу, а не Ані так обережно тримав у своїх руках цей високий красень. Потім звісно Стефанія заборонила собі про таке думати, але десь підсвідомо вона зрозуміла, що її тягне до Свята. І справа була не лише у зовнішності. Просто тягнуло, і все. 

Виявилось, що Свят насправді не такий бездушний та поверхневий, яким здавався людям, що його  добре не знали. Та біда була в тому, що Свят не звертав на неї ніякої уваги як на дівчину, а називав поблажливо "Мала" чи "Дрібнота" за невисокий зріст- всього 162 см. Це він звісно так думав, бо ті, хто нижче нього на голову, всі дрібнота. А Стефа своїм зростом була задоволена. Бо як то кажуть "розмір-це не головне".

Стефанія була привабливою стрункою білявкою з густим прямим волоссям нижче плечей з вражаюче гарною жіночною фігурою, і тому від неуваги чоловіків ніколи не страждала, особливо, коли була в купальнику, а тут - просто повна байдужість. Такі от справи.

Була перша ночі. Вирішивши, що на кухні в таку пору навряд чи хто буде, Стефа вийшла з кімнати в коротких домашніх шортиках та маєчці з атласу блакитного кольору. Тихо спустившись на перший поверх та не включивши світло, дівчина зайшла до кухні. У вікно світив повний місяць, тому все було досить добре видно. Крім одного...Спочатку Стефа не помітила, що на кухні не одна. Та поглянуши ще раз в бік столу, вона побачила там чиюсь постать, що сиділа за ним, попиваючи щось із стакану. "От халепа!- промайнуло в дівчини в голові.- Хто ж це може бути? Постать явно чоловіча. Блін,а я в усьому короткому!". Але діватись було нікуди, не бігти ж назад до себе у кімнату, в нірку, так би мовити?! Тому вище піднявши голову та розправивши плечі, дівчина сміливо рушила вперед до загадкового нічного  любителя поласувати чимось вночі. З  фартом  Стефи ним виявився звичайно з Свят. Хлопець сидів голий по пояс, що додало ще більше пікантності даній ситуації. Та Стефанія завжди була сміливою дівчинкою, тому невимушено підійшла до Святослава, запитавши:

- Що п'єш?

- І все? - вигнув брову дугою молодий чоловік.-А те, що я в такому вигляді, ще й вночі тут сиджу тебе не дивує, мала?

- Не називай мене так, ти ж знаєш, я не люблю цього,- попрохала дівчина.-Не дивує, від бабіїв можна чого хочеш очікувати.

- Добре,- промовив Свят до дівчини, стримуючи посмішку в темноті.- Тоді я відповім, що п'ю віскі, а потім запитаю, а що ти тут робиш в такому вигляді вночі?

Щоки Стефи просто спаленіли. Добре, що було темно, і хлопець не міг цього бачити.

- Та так, думаю, пройдусь по котеджу, подивлюсь на напіголих гарних хлопців, які не сплять,- в тон йому відповіла дівчина.

- Он ти яка, дрібното! Несподівано, - промовив останнє слово Свят дещо хрипкуватим голосом.

"Застудився чи що?- подумала дівчина з іронією.- Правильно, нічого тут ходити в такому вигляді та бентежити порядних дівчат".

- То ти вважаєш мене гарним? Приємно,- посміхнувся Свят лінивло, як задоволений кіт.

- Ну, повинно ж хоч щось бути в тобі хорошим, масіку,- промовила Стефа солодким голосом.

- Ти теж мене так не називай, я ж цього страшенно не люблю, ти ж знаєш,- сказав Святослав, аж скрипнувши від злості зубами.

- Знаю, тому й кажу,- промовила Стефанія вдавано  безтурботно.

- Стефо, ти що безсмертна?!- засміявся Свят.- Ось цим ти мені й подобаєшся - своєю сміливістю.

- От і добре, а то я все переживала чи подобаюсь тобі,- трохи глузливо сказала дівчина.

- О, і не сумнівайся! Але  такого в тобі небагато. Крім сміливості, ще мені дуууже подобається твоя родимка на лівій сідниці.

Стефа так і завмерла. Звідки він про неї знає?!

- Дивуєшся звідки про неї знаю? Пам'ятаєш, нашу зустріч рік тому в басейні у Ніки вдома. Ось тоді я її і роздивився, і не тільки її.

- Та ну тебе! Бабій!- презирливо промовила дівчина, зіскочила зі стільця і, повернувшись, швидко пішла навихід.

- Почекай, Стефо!- промовив Свят та теж швидко рушив за нею. Схопивши білявку за руку, він швидко розвернув її та притис до стіни в коридорі.

- Не ображайся, Стефаніє,- промовив він тихо, дещо нахилившись до дівчини, затиснувши її з двох сторін руками.- Я перегнув трохи, визнаю.