25 (Ліс)

У мене в плані було кілька цікавих завдань.

– Закохати Адама і Мелісу один в одного, щоб вони з мого і Сашиного життя зникли.
– Налагодити відносини батька і сина, тобто Алекса і Стіва Таровських.
– Звільнити батька з в'язниці і дізнатися все ж, хто його посадив, і хто винний насправді.
– Вилікувати маму від четвертої стадії раку.

Завдання важкі і здаються майже невиконуваними, проте прогрес є.

Щодо першого — це ще в процесі. Друге завдання виконано у плані розмови з батьком. Третє плавно пов’язане з другим: все ж Розетта — сестра Стіва, і обидва займаються продажем наркотиків. Тільки якщо Роза робить це з дитинства, то Стів Таровський — лише недавно.

Четверте завдання… О, тут дуже складно. І залежить воно від багатьох чинників. Але перш за все від мами. Бажання творить чудеса — як кажуть.

За час моєї відсутності нічого серйозного не сталося. Принаймні ніхто не побився. Коли я прийшла, Саші ніде не було, Адам і Меліса грали в шашки.

– А де Алекс? – глянула на двох у вітальні, прищурившись. – Щось він надто тихо себе поводить…

– Напевно, у своїй кімнаті. Після розмови з ним хлопець кудись зник, – Понизала плечима Меліса, ніби це була найзвичайніша справа у світі.

– Зрозуміло… – хмикнула я, відчуваючи, як легкий вітерець від кондиціонера грає з моїм волоссям, і пішла наверх.

Вже проходячи до своєї кімнати, мене схопили за руку і кудись затягнули.

– Саша? А ти що тут робиш? Ховаєшся? – я глянула на юнака, який потяг мене у ванну.

– Так що там твоє ідея із зведенням цих двох? – із нетерпінням подивився на мене брюнет, його очі блищали азартом і трохи нервовістю.

– В тебе все добре? – оглянула я хлопця, помічаючи, що його руки трохи тремтять.

– Просто хочеться вже позбутися від них і залишитися з тобою наодинці, – зітхнув той, якось надто серйозно для жарти.

– Ну ми як би і так зараз наодинці! – оглянула я туалет. Крім мене та Саші тут більше нікого не було.

– Повністю наодинці, – уточнив блогер, підморгуючи. – Так що там?

– Секунду! – набираю Соню по відео-дзвінку.

– Купідона викликали? – на екрані з’явилася дівчина, закочуючи очі. – Кому там треба в задницю стрілу пустили?

– Мелісі та Адаму! – відповідаю, намагаючись не сміятися.

– Це наші колишні! – зі стогоном прокоментував Саша.

– Ну тут і так видно, бо вам ці стріли вже і не треба! – долучився Рома. – У вас там такі пристрасті, що серіал можна знімати.

– Ну конкурс вже є, серіалу уж точно не треба! – махаю головою, намагаючись виглядати серйозно. – Так що є якісь божевільні, але дієві ідеї? – дивлюся на цих двох, відчуваючи, як у животі виникає передчуття чогось веселого і трохи небезпечного.

– Повно! – одночасно відповідають Роман і Софія, голосно і надто переконливо.

– Ну… – Алекс піднімає в нетерпінні брови.

– Що найбільше подобається робити Адаму і Мелісі? – запитує Соня, хитро посміхаючись.

– Меліса досить ексцентрична. – почесав підборіддя Саня. – Любить готувати нову їжу з незвичайними інгредієнтами, наприклад, чилі чи щось подібне.

– Адам захоплюється парфумами, особливо створенням нових, незвичних ароматів, – доповнюю я, помічаючи, як у нього трохи напружене обличчя.

– І?

– Що і? – дивимося один на одного, мовляв, «Ну і що далі?»

– Треба запропонувати їм зробити щось разом. Але на це треба їх наштовхнути. Слухайте… – Ромич детально розказав нам план, підморгуючи, як дитина, яка щойно вигадала фокус.

З туалету ми виходимо мовчки, але з хитрою посмішкою на обличчі.

– Готова? – киваю, відчуваючи, як серце калатає від передчуття цієї маленької інтриги.

У вітальню ми заходимо разом. Саша йде на кухню, я залишаюся на місці, спостерігаючи за ними обома.

– Меліса, слухай, давай зробимо якусь нову страву з м’яса. Ти казала, що хотіла спробувати дуже гострий соус.

Дівчина здивовано підняла брови, але погодилася, її очі загорілися азартом. Я ж звернулася до Адама.

– Адам, слухай, ти хотів поговорити. Давай поговоримо!

– Супер! – хлопець почав складати шашки, ніби це найважливіше завдання в його житті.

– Тільки з однією умовою! – підвищую голос, щоб було чутно на кухні. – Давай зробимо парфум з якимось незвичним запахом.

– Чудненько! Я якраз думав запропонувати тобі це. Зараз усе принесу! – юнак вибігає за речами, і я бачу, як його очі світяться радістю.

Я кидаю погляд на кухню, Саня показує мені великий палець вверх і підморгує.

– Ліс, стосовно наших стосунків… – починає Адам, коли все готово для парфуму, трохи збентежено.

– Слухай, я не хочу повертати сторінку назад. Те, що я пробачила, ще не значить, що хочу відновлювати відносини, – відкупорюю баночку і витягую паличку кориці, вдихаючи аромат і відчуваючи легкий прилив тепла.