10 (Ліс)

— Все в порядку? — штовхнув мене за плече хлопець, прибираючи скло. Його голос звучав одночасно серйозно й трохи насмішкувато, а руки несли в собі впевненість і теплоту. Я відчула, як всередині мене щось затремтіло.

Ліс, спокійно. Не втрачай контроль. Хлопець не знає про твої внутрішні бурі. Тільки не видавай, що серце виривається з грудей.

— Не рахуючи, що я порізала палець від скла, то ще не так страшно, — посміхнулася я, намагаючись виглядати спокійно, хоча всередині серце ще стрибало так, що, здавалося, готове вискочити з грудей.

— Ну це діло легко виправити! — Саша викинув уламки в смітник і тихо підійшов до мене. Його очі блищали, і я на мить забула про біль. — В таких випадках слина швидко заживляє, — промовив Алекс і ніжно засунув мій палець у свій рот.

Я завмерла. Серце впало до колін. Було відчуття, наче весь світ замер, а навколо існували лише ми двоє. Тільки не падай у обморок, Ліс, інакше він вирішить, що ти слабка!

Я не знаю, як довго ми стояли так, проте згодом Саша витягнув мій палець зі свого рота і промовив:

— Легше!

— Да! — несподівано для себе відповіла я. Напевно, коли змочуєш палець у власній слині, це не дає такого ефекту, як коли за тебе це робить хлопець. Ефект відрізняється моментально: палець не болів, кров не текла. Мене миттєво охопило дивне тепло — суміш сорому й вдячності.

Господи, Ліс, ти щойно відчула його слину на пальці. Ти реально зійшла з розуму.

— Чудеса! В тебе чудодійна слина! — чесно захопилася я, не стримуючи усмішки.

— Звертайся! — посміхнувся Алекс і вийшов з кімнати, залишивши мене стояти з пульсуючим серцем.

Я лише сильно вдарила себе долонею по обличчю. Ліс, що ти робиш? Ти ж стоїш тут як закохана тюлька!

До сьомої години вечора я обстежувала будинок. І навіть просто оглядаючи кімнати, я потрапляла в пригоду. Я зайшла в кімнату з басейном і побачила, що там вже хтось плаває. Вже тоді я була перевдягнена в чорний купальник та жовту туніку з пальмами.

— А я тебе чекав! — хлопець винирнув з води, бризкаючи навколо. Краплі води блищали на сонці, наче маленькі діаманти.

Ого, Ліс, він виглядає як герой старого фільму. Не можна показувати, що ти розгублена!

— Да ну? — здивовано підняла брови я.

— Ти сама мені казала, щоб я плавав в чому родився. Тому ось! — хлопець став на підлогу і демонстративно почав повільно знімати свої плавки прямо на моїх очах, граючи біцепсами. Я ледве втрималась, щоб не закричати від несподіванки. Ліс, не падай, це не реаліті-шоу!

— Знущаєшся? — поставила я руки на талію, намагаючись виглядати серйозно, хоча всередині сміх і хвилювання змішалися в хаотичний коктейль.

— Ага. Це ж твої були слова. "Ти не показуєш свої достоїнства". Ну ось і показав. — І стоїть такий задоволений, голий-голісінький, немов герой старих комедійних фільмів.

— Совість зовсім загубив? — хмикнула я, трохи посміхаючись.

— Та ні, на місці, — перевірив Саша, а згодом додав: — Плавала колись голяком?

— А що руки чешуться? — спробувала я відвести тему, але він тільки підійшов ближче і потягнув мене за лямку ліфчика.

— Бачу, немає сил терпіти!

— Тебе поки дочекаюся! — хмикнула я, і друга лямка ліфчика пішла вниз, а за нею — поцілунок.

— І не буду! — верхній предмет купальника вмить полетів кудись, і в повітрі залишився лише сміх та легкий аромат його шкіри. Моє серце шалено калатало, а думки плуталися в неймовірному хаосі.

Алекс доторкнувся до мого живота, і рука повільно поповзла вниз.

— Ти знаєш, що скоро приїдуть наші друзі! — уточнила я, намагаючись повернути себе до реальності.

— У нас на це є ще цілих дві години.

— Бачу, розігрався по-повній!

— Я ще терплю! — промовив він з викликом, блиснувши очима, що світяться пустощами.

— Та ну! — здивовано наіграно підняла я брови.

— Якби ні, ти б тоді лежала без сил.

— Бачу, сил тобі не позичати!

Алекс хмикнув, і труси полетіли в слід за ліфчиком. Я не змогла стримати регіт, схопила його і штовхнула в басейн, сама нирнувши слідом.

Ліс, це що? Серйозно? Ви двоє як діти на воді. Але смішно і мило.

Ми дурачилися як могли, хлюпалися, бризкалися, лежали на воді. Як і обіцяв Саша, після сексу і правда лежали без сил. Не лише я, але й він. Я теж змусила його попотіти. І схоже, що це був не лише секс, а якась божевільна пристрасть, яка вирувала у кожному русі, кожному погляді.

Почулося бібікання машини.

— Здається, треба виходити зустрічати наших друзів, — підняла голову я, намагаючись стримати посмішку.

— Може пізніше? — запитав Алекс з ігровим блиском в очах.

— Ага, зараз! Давай, підйом, — промовила я і піднялася з підлоги. — Давай, стенд ап!

— Неа!

— Як хочеш! — Я підняла ноги і почала тягнути хлопця до виходу. — Представишся у всій красі!