2 (Ліс)

– Це таке плаття, ніби ти до бабусі з 80-х зібралася! – підсумувала Соня, закотивши очі й риючись у моїй шафі так, ніби це була крамниця секонд-хенду, яку треба терміново врятувати. Вона розгортала речі з такою серйозністю, що я боялася: зараз ще напише список і повісить його на дверцята – «Потребує утилізації».

Щоб ви розуміли, я НІКОГО не пускаю ритися в моєму одязі. Абсолютно. Тільки Соні дозволяю. І то через те, що вона все одно полізе. Дівчина часто тирить у мене речі й потім щиро дивується, чому я впізнаю свої футболки на її фотках в інстаграмі. Для мене головне – комфорт, а вже далі йдуть сексуальність, тренди, гламур і решта словників модних журналів.

– Але якщо зробити так! – Софія на моїх очах узяла ножиці й почала різати плаття, де тільки могла. – То це буде шик!

– Еее… ти чого мої речі псуєш? – я схопилася за серце, наче вона різала мене, а не тканину. – Це ж моє улюблене «плаття-піжама для виживання»!

– Ліс, Палий же сказав, що конкуренція буде жорстокою. – Соня випрямилася, наче модель на подіумі, й хитро посміхнулася. – На щастя, в тебе є Я!

– Чи то на жаль, – пробурмотіла я.

– Пішли по магазинах! – виголосила вона так, ніби це був наказ командора зорельота. – А на конкурс ми підійдемо ближче до кінця. Ти будеш вишенькою на тортику!

– Вишенькою? – я закотила очі. – На якому ще тортику? На торті життя, який мені доведеться гризти разом із десятками моделей?

– Саме так! – радісно підморгнула вона. – Ти – фінальний акорд, останній акцент, вибухова куля конфетті.

Але сперечатися було марно. Тому ми швидко одяглися й вискочили з квартири.

Шопінг-терапія

Вона була недовгою, зате ефективною. Я навіть не зрозуміла, як знову опинилася біля дзеркала з оберемком пакетів, у яких ховалися мої «нові я».

У моєму гардеробі тепер красувалися кілька комплектів білизни (дякую, Соня, це ж так «практично» 🙄), кілька міні-платтів, спідниць, шортів, топіків, туфель на каблуках. І – до великого незадоволення моєї подруги – я ще прихопила кросівки, штани й кілька оверсайзних светрів.

– Ліс! – Соня схопила толстовку й потрясла перед моїм обличчям. – Це конкурс, а не похід у ліс за грибами!

– Я хочу вижити, а не зламати ноги, – відповіла я. – На каблуках я можу максимум упасти на першій сходинці.

– І зробити ефектне шоу! – підморгнула вона. – Уяви: ти падаєш, а вся Україна запам’ятовує тебе як «дівчину, яка відкрила сезон».

– Ага, і отримала гіпс у подарунок, – скривилася я.

Одяг доставкою відправили в квартиру, а ми з Сонею прямісінько поїхали в салон краси.

Добре, що тут немає бармена з безкоштовними коктейлями. Бо після останніх новин я б точно замовила щось, що вимикає пам’ять. Хоча, мабуть, Соня й тоді потягнула б мене в салон краси — хоч без свідомості, хоч на носилках.

Перетворення

Після гарячого воску на ВСЬОМУ тілі (так, я кричала так, що сусідки по кабінету подумали, ніби мене катують), маски для обличчя й волосся та релаксуючого масажу я відчула себе наче після перезавантаження.

Коли Соня повернула до мене дзеркало, я сама себе не впізнала.

Густі чорні брови, хвилясте руде волосся до попи, струнка фігура, худі ноги, легкий рум’янець і посмішка на обличчі.

– Ти готова! – урочисто промовила Соня, наче презентувала нову модель айфона.

– А можна я поверну стару версію? – прошепотіла я.

– Ні! – рішуче відповіла вона й, щоб я знову не передумала, потягла мене прямо на студію.

Перед конкурсом

Безкінечні коридори вели мене до величезного залу. Я не хотіла заходити відразу, тому лише виглядала з-за дверей.

Це було схоже на «Топ-модель по-українськи». Пишногруді, довгоногі дівчата з ідеальними зачісками й виглядом «я тут богиня». На їхньому фоні я почувалася гидким каченям. Чи навіть не так – ліліпутом серед гігантів!

«Хоча стоп! Чого такі думки? – вичитала я себе. – Не гірша й не краща, просто інша».

Я ще раз оглянула зал і… побачила хлопця. Він теж спостерігав збоку. Коли наші очі зустрілися, він посміхнувся. У нього була та посмішка, від якої хочеться кривлятися. Я не витримала й показала йому язика.

Він здивувався, потім розсміявся. Я ж, щоб не здатися дурепою, гордо пішла у туалет (ну або як це у них тут називається).

Маленький бунт

Соня може зробити з будь-якої дівчини «ляльку Барбі», але я хотіла трохи залишитися собою. Тому зробила «американські гірки» на голові (дівчата зрозуміють: опустила голову вниз, різко підняла вгору – і зачіска готова 🤣).

Дістала з рюкзака палітру тіней (сумки не люблю – то каторга), трохи нафарбувала очі зеленими тінями під свої очі, додала блиску на губи. Потім перевдяглася у жовтий топік, джинси й кросівки.

Я уявила реакцію Соні й аж сама розсміялася: «Вона мене приб’є. Але в мене є запасний образ!»