Глава 19

Аліна проскочила в туалет, що на щастя знаходився неподалік кабінету. Зустрічі з шефом та його діловим партнером вдалося уникнути. Вона чула, як чоловіки, галасливо й радісно обмінюючись новинами, увійшли до кабінету.

Якщо це той самий партнер Дмитро, то це жах  наяву. А це однозначно він.

Чи знає Максим, з якою людиною працює та ділить бізнес? Якщо він розлучився з Мариною, то чому вона помчала за втіхою до його друга? А вона знає, що собою являє цей друг? Чи він із друзями зовсім інший? Навряд чи. Звірячу натуру довго приховувати не вдалося б.

Тремтячими руками дівчина вивернула сумку просто на підлогу, судомно розгрібаючи купу дамського мотлоху в пошуках найголовнішого зараз предмета. Телефон знайшовся швидко. Вона з полегшенням видихнула, притискаючи його до грудей. Все ж таки не забула.

Вже вп'яте набирала номер стаціонарного телефону батьків. Відповіді не було. Мобільний дочки, куплений для таких випадків, також не відповідав. Більше немає сенсу уникати дзвінків. Знущальник все одно знайшов її. І знає, де її близькі. Інакше б не став загрожувати життям малюка. Блефує? Малоймовірно.

- Ромочка! Візьми трубку, любий! Будь ласка, ти мені дуже потрібен! - благала вона, намагаючись додзвонитися бодай йому.

Щоб не бігати по кімнаті, зайшла в одну з кабінок і сіла на закритий унітаз. Двері залишили прочиненими, щоб бачити вхід і не потрапити в ще більш небезпечну для неї і близьких пастку.

- Думай, Алю, думай...

Вона поклала телефон у кишеню. В іншу кишеню вирушили документи та ключі від квартири. У сумці, що збереглася теж із минулого життя, що йде в комплекті до дорогого костюма, залишилися лише дрібниці.

Але чи тепер можна взагалі повертатися додому? Стоп. Там Голд. Там дідусь! Хоча дідусь міг бути будь-де. А якщо Діма справді стежить за нею, то відразу дізнається, що вона поспішно з'їхала. Ні, спершу треба з'ясувати, де її дочка та батьки.

- Ну ж, Аліна, воруши звивинами...

Думки гарячково розбігалися. Потрібна вагома нагода зникнути з офісу, щоб забрати Голда і хоча б якісь змінні речі.

- Стоп! Речі!

Аліна кілька разів глибоко зітхнула, зазирнула у дзеркало настінне. Від ідеалу самовладання далеко, але з огляду на ситуацію цілком придатно.

Вона вдивилась у відбиток, ніби поринаючи крізь нього в зовсім інше дзеркало. Там, у підвалі чергового особняка Дмитра. Дзеркала там були всюди, але хитро розміщені під таким кутом, що жертва бачити у відбитку могла лише себе, але не свого катувальника. І жах від цього тільки наростав.

Аліна, недбало кинута у величезне напівтемне приміщення, злякано озиралася на всі боки, вирішивши, що опинилася в тортурах. Ні, думки про невдалі жарти не виникло.

Діма одного разу потрапив на показ за її участю. Мабуть, чимось вона його зацікавила, на жаль. І він заявився в гримерку відразу після дефіле. Аліна ледве встигла накинути халат, бо стукати його явно не навчили.

Він запропонував їй повечеряти разом. Здивування сприйняв як гру, в очах запалився азарт. Дівчина наполегливо і зрозуміло пояснила ще раз, що працює моделлю, а ескорт-послуги та послуги інтимного характеру можуть надати йому інші дівчата. Причому зроблять це дуже охоче.

Тоді він дістав з кейсу стос стодоларових банкнот завтовшки всіх томів "Війни та миру" і нахабно заявив, що купує її час.

Аліна обурено заперечила, що ні вона сама, ні її час не продаються за жодні гроші.

Він насупився, забрав гроші і мовчки вийшов. Інцидент вичерпаний, але інтуїція підказувала, що на цьому дивний тип не зупиниться.

Так і виявилось. До її квартири почали приходити квіти. Великі дорогі букети. А потім і ювелірні вироби вартістю всієї її квартири чи навіть двох. Спершу з кур'єрами. Але коли вона відмовлялася приймати посилки і просила повернути їх відправнику, то виявляла їх у себе під дверима. Повертати вже не було кому. Якщо не забрати, візьме хтось просто проходячи повз. Тоді він матиме привід думати, що вона прийняла дари. Тому дівчина щоразу відвозила їх у камеру зберігання, щоб при нагоді віддати все разом.

Але недоречно наполегливий залицяльник пішов далі. У букетах почали з'являтися записки. Спершу з проханням, потім із пропозицією, потім із наказом, а незабаром і погрозами. Всі ці записки зводилися до одного - вечір і ніч у його компанії.

Очевидно, за нею стежили. Оскільки букети вона щоразу виносила на лаву, поруч клала великий білий аркуш із друкованими літерами написаним "Ні". І поки вона добиралася до квартири, щоб визирнути у вікно, квіти зникали, а записка наступного дня отримувала ще більш жахливий зміст.

Як із цим боротися, Аліна не знала. Поскаржилася своєму агентові. Але той безтурботно відмахнувся.

Мовляв, чи мало кому така красуня сподобалася. Порадив ігнорувати. Чоловіку набридне і він відчепиться.

Але й через два тижні записки та підношення нікуди не поділися. Аліна всерйоз захвилювалася про безпеку, коли в записках мова зайшла про дитину. Про доньку взагалі мало хто знав у місті. Крихітка залишилася з батьками, оскільки шалений графік роботи не залишав часу й сил для повноцінної уваги дитині. Перед від'їздом з рідного міста батьки вмовили Аліну залишити внучку з ними, доки вона сама влаштується.