Увага! Всі права захищені. Заборонено копіювання, розповсюдження та публікація без дозволу автора Вікторії Фед. Порушення карається згідно із законодавством України та міжнародним правом.
©️ Вікторія Фед, 2025
All rights reserved.
— Тільки не сльози, — його губи скривилися в усмішці. — Ти ж не думаєш мене розчулити?
— Ні, — а в очах - сльози, за якими його обличчя розмите, а в голосі - страх, через який думки просто не збиралися складатися докупи. — Я намагаюся знайти вихід, — здавлено проговорила.
— Вихід? — скептично подивися демон.
І не страшний він, я б сказала навіть навпаки.
— Виходу немає, тобі потрібно швидко звикнутися з думкою, що ти моя, — голос сталевий, а в очах темрява.
Де був мій мозок, коли я з ним укладала угоду?! Як я не могла помітити підвоху?
— І як надовго? — мені здається, чи мій голос схожий на писк.
— Навічно.
Це слово вдарило по мені сильніше, ніж будь-який магічний вибух. Навічно. Я. Його.
Вогняний портал засвітився, і перш ніж я встигла хоч щось заперечити, демон уже зник. Лише жар залишився в повітрі, обпалюючи мені шкіру, і неприємне усвідомлення, що назад дороги вже немає.
Я витерла сльози й глибоко вдихнула.
Якщо це історія про мою дурість — тоді краще розповісти її спочатку.
#822 в Фентезі
#179 в Міське фентезі
#2828 в Любовні романи
#778 в Любовне фентезі
адепти магічної академії, демон і проста дівчина, містика та фентезі
Відредаговано: 23.04.2025