Глава 3. Податок на ельфійський пафос.

Акт 1. Маркетинговий хаос Торгової площі

Торгова площа міста Валлон вирувала, наче розтривожений гігантський мурашник, у якому повністю були відсутні поняття про елементарний менеджмент та культуру роздрібних продажів. Сонце стояло в зеніті, нещадно випалюючи сіру бруківку, а над наметами та критими рядами з темного дуба висіло важке марево, у якому змішалися аромати паленої сірки, магічних зіллів, кованого заліза, сирого ельфійського шовку та свіжого гною від драконячих курей, яких селяни привезли на продаж.

Я йшла вздовж збройових лавок своєю упевненою, хижою ходою кризового керівника, який щойно вивів проблемне підприємство з глибокого мінусу. Мій єдиний, але розкішний і пухнастий рудий хвіст ліниво, плавно ковзав по повітрю, допомагаючи триматися на вибоїстих плитах, а гострі лисячі вушка на маківці періодично напружено сіпалися від оглушливого крику зазивал. На мені досі було завелике сіре худі, з-під якого виблискували чорні шкіряні обладунки, а на поясі надійно відпочивали парні полуторні кинджали з темної легованої сталі. У руках я міцно тримала свою головну зброю масового фінансового ураження — масивний рожевий блокнот, у якому ручкою Parker уже було накреслено перші графіки оптимізації витрат нашої нової гільдії «Аудит Хаосу».

— Олено Миколаївно, ну подивіться на ці цінники! Це ж чисте промислове шпигунство й грабіж серед білого дня! — фей Твіггі судорожно виповз із мого глибокого каптура, здіймаючи хмару дрібних зелених іскор, і вмостився прямо на моєму лівому плечі. Його крихітний зелений ліхтарик-навігатор обурено миготів тьмяним світлом. — Цей гном Брогг із таверни дав нам заставою всього двісті золотих монет, а місцеві зброярі вимагають за один стандартний флакон магічного зілля відновлення витривалості аж п'ять срібних! Та ми збанкрутуємо ще до того, як гном Барні знешкодить хоч один прихований тригер на Нульовому ярусі Лабіринту!

За моєю спиною важко, з глухим залізним гуркотом тупав наш новий головний танк. Лицар Галахад, широкоплечий хлопець спортивної статури, судорожно притиская до свого вм'ятого нагрудника старий ростовий щит з обдертим левом. Його красиві блакитні очі під залізним забралом панічно бігали по ятках — після вчорашнього ганебного звільнення з гільдії «Залізна воля» він почувався на цій площі вигнанцем, на якого кожен перехожий найманець дивився з відвертим презирством.

Поруч із ним, ледь встигаючи перебирати короткими ніжками й судорожно хапаючись за ремінь своєї величезної сумки з інструментами, дріботів гном Барні. Його руда борода була заплямована технічним мастилом, а в руках він намертво, як останню соломку, стискав свій великий залізний розвідний магічний ключ, лякаючись кожного голосного вигуку натовпу.

— Барні, припини тремтіти, у тебе падає продуктивність праці, — не обертаючись, холоднокровно кинула я гному. — Твіггі, твій песимістичний аналіз не приймається на баланс. Цінники на цій площі завищені штучно, бо місцеві торговці заклали у вартість товарів репутаційні ризики від постійних невдалих рейдів пафосних гільдій. Вони списують свої збитки на кінцевого споживача. Зараз ми проведемо тут повний антикризовий дебаг роздрібної торгівлі.

Я зупинилася біля великого відкритого намету з вивіскою «Елітна екіпіровка від кутюр Імперії». На столах розкішними рядами лежали срібні стріли, новенькі магічні сувої та шкіряні сагайдаки.

І саме тут, у центрі цього розкішного ряду, в оточенні п'яти топових найманців у важких блискучих обладунках, панував він.

Головне джерело ельфійського пафосу цього прикордонного міста.

Акт 2. Парад марнославства. Знайомство з Селестіаном.

Хлопець був високим, карколомної, витонченої ельфійської статури, але його широкі плечі та горда постава демонстрували, що він звик домінувати на будь-якому полі. На ньому був розкішний смарагдовий плащ із найтоншого ельфійського шовку, який м'яко розвівався від гарячого паркового вітру, золотаве довге волосся ідеально, волосина до волосини, спадало на його груди, а за спиною висів гігантський лук із рідкісного білого дерева, прикрашений древніми рунами вітру.

Це був Селестіан — головний аналітик-лучник рейд-паті гільдії «Залізна воля». Той самий виродок із дипломом ельфійського MBA, який учора привселюдно виставив Галахада та Барні з команди, назвавши їх «профнепридатним сміттям».

Він ліниво, крізь зуби проціджував якісь вказівки торговцю, зухвало крутячи в довгих тонких пальцях срібну стрілу й нахабно посміхаючись своєю нудотно-солодкою ухмилкою пафосного менеджера.

— О, подивіться-но, панове, хто приплентався на Торгову площу, — раптово перервав свій монолог ельф, коли його чіпкий, холодний погляд через тонкі окуляри в золотій оправі зафіксувався на моїх рудих лисячих вушках та моєму сірому худі.

Навколо нього в одну секунду запала липка, неприємна тиша. Топові рейдери «Залізної волі» синхронно обернулися, і на їхніх обличчях розпливлися уїдливі, знущальні посмішки.

— Невже це наш провальний танк Галахад, який не здатний втримати агро навіть найпростішого слимака на Нульовому ярусі? — Селестіан зробив повільний крок уперед, і його смарагдовий плащ ефектно зметнувся в повітря. Він зміряв вм'ятий щит лицаря відвертою огидою. — І з тобою твій рудий недороблений гном Барні, який замість бою ховається в пивних бочках Брогга? Хлопці, ви знайшли собі нового лідера? Якусь бліду мишку-кіцуне з ОДНИМ хвостом?! Це що, нова гільдія інвалідів Валлона? Як ви назвалися? «Невдахи Лабіринту»?

Галахад поруч зі мною напружився так, що сталеві троси м'язів на його шиї здималися під кольчугою, а пальці на руків'ї меча побіліли від люті. Його залізобетонна мужність була повністю принижена цим привселюдним випалюванням його репутації. Гном Барні з переляканим писком миттєво спробував залізти спиною за мій пухнастий рудий хвіст, судорожно стискаючи свій розвідний ключ.

— Селестіане, припини витрачати свій дорогий ельфійський час на це сміття, — уїдливо кинув один із магів його команди, криво посміхаючись. — Їхня межа — збирати інгредієнти для наших зілль на Болоті Невдах. Вони застрягнуть на Нульовому ярусі на сорок років, доки не згниють від пилу.