Глава 15

Світі чекала мене в пустому буфеті. На столі стояли дві накриті кришками пластикові склянки з чимось гарячим, тістечко зі заварним кремом та кокосовий батончик. Останній, вочевидь, для мене. Щойно я сіла поряд, подруга одразу ж тицьнула мені в руки блютуз-навушник, один напій і натисла на "плей".

— І тобі привіт! Це мій зелений чай? — уточнила, поки на екрані смартфона йшла заставка.

— Угу.

Подруга вся залипла в екран. А мене хоч і цікавило інтерв'ю, думками все одно залишилась в сріблястій дорогій Ауді…

Алекс розслаблено сидів на дивані у м'якому кріслі та усміхався. За кадром лунав голос Власа, який розповідав, хто завітав до нього в гості. І по його тону я ще раз впевнилась, що хвилюватися подрузі не варто.

Перші запитання стосувалися концертів, здорового способу життя, хобі та відпочинку. Поки Світі, раз по раз затамовуючи дихання, заворожено дивилася на свого хлопця, я пила свій улюблений чай, гризла батончик та з болем на серці думала про Панченка. І чого він причепився до мене? Краще б взагалі його не знала ніколи! Тепер серце щоразу ниє, як згадую про цього вражого сина. Тягне до нього, ніби приворотним зіллям напоїв, вишкребок!

— …Алексе, а як щодо особистого життя? — пролунало в навушнику і Світі схопила мене за руку. — Ходять чутки, що в тебе є кохана дівчина. Це правда?

Алекс сором'язливо засміявся, дуже незвично для нього, а потім просто кивнув. 

— Справді? — здивовано перепитав Влас, схоже, він і сам не вірив пліткарям. — Розкажи нам! Давно в мене не було ексклюзиву!

Відвівши погляд, Алекс усміхнувся лише одними кутиками губ. Обличчя його щасливе, видно, що співак згадував минуле. Вочевидь, знайомство з моєю подругою.

— Вона моя фанатка.

— Жартуєш? — не вірячи вигукнув Влас. Хоч його обличчя і не видно, втім, я впевнена, що він вкрай здивований. 

— Анітрохи! Вона і досі нею є. А я – її фанат. 

— Ти розумієш, скільки щойно розбив сердець? Твої прихильниці не переживуть цього.

— Вони мають розуміти, що я належу моїй єдиній Цукерочці.

Глянула на Світі, в якої сльози почали виступати на очах, і самій стало тепло на душі. Хоча б хтось у цьому світі почувався щасливим та коханим.

— Цікаве прізвисько. І дуже миле. Ви давно разом?

— Зовсім скоро третя річниця. 

— У мене немає слів, — відповідає шоковано Влас, — мій максимум у стосунках — це кілька тижнів у старшій школі. 

— Тоді шокую тебе ще більше — я зробив їй пропозицію.

Щаслива посмішка Алекса змусила Власа замовкнути. З пів хвилини було тихо, а потім журналіст все ж заговорив:

— Що ж, я вітаю вас! Щиро! А чи не погодишся ти на ще один ексклюзив? 

— Навіть не мрій! Я не даватиму інтерв'ю на власному весіллі!

Дзвінкий чоловічий сміх за кадром змусив мене замислитися. На мить здалося, що я вже чула його десь. Тільки от де? 

— Катю, він такий милий у мене, — подруга поклала голову на моє плече, шморгнула носом.

— Світі, це правда. Алекс милий, чарівний і він повністю твій. Тож можеш сміливо видихати, якщо хвилювалася через це. 

— Покажеш нам її? — сміливе прохання Власа дуже здивувало нас обох.

— Нізащо, чуваче!

— Ну, я не міг не спробувати…

Поставивши ще з десяток запитань про Світі, Влас нарешті перейшов до планів на майбутнє. А я знову думками повернулася в сіре авто, де мене тримали за руку, а серце так шалено билось. Потрібно з цим щось робити, інакше далі може стати тільки важче…

Після зворушливого інтерв'ю, яке закінчилося щирим зізнанням у коханні до моєї подруги, довелося ще з годину заспокоювати Світі, адже вона розчулилася до неможливого. Такою щасливо-заплаканою я ще не бачила її жодного разу. 

***

Навчальний тиждень скінчився швидко. Мені знову вдалося впоратися із почуттями до Панченка, запроторити їх ще далі, ніж минулого разу і думати лише про навчання та Ярослава. Останній, до речі, збирався ввечері забрати мене на всі вихідні. Куди саме — відповідати не хотів, але обіцяв, що мені неодмінно сподобається.

Після пар добиралася додому сама, бо Світі поїхала до нареченого. В чаті Качура бурхливо обговорювалася чергова вечірка. Навіть мене кілька разів тегали, запрошуючи піти, але я написала їм, що в мене плани. 

Від нудьги вирішила завітати в університетську мережу. Останнім часом, після всього, що відбувалося між нами з Панченком, не лежала до неї душа, до того ж багато часу йшло на навчання — до сесії залишалося зовсім мало часу. 

Одразу ж натрапив на очі ідіотський щоденник Панченка. 

"Потрібна ваша підтримка!" — зазначалося у дописі. Знизу було прикріплене посилання, на яке я одразу ж клікнула з цікавості. Мене перекинуло на Ютуб і після короткої реклами на екрані з'явилися ми з Качуром. То був перший випуск нашого шоу, завантажений кілька годин тому. Переглядів набрав не надто багато, а от коментарі, схоже, сипалися один за одним. І, відкривши їх, зрозуміла чому — всі писали про те, яка ми чудова парочка та як гарно виглядаємо вдвох. Ну, звісно ж, Качур попросив підтримки, от його фани й підтримують його так, як можуть.