Глава 12

Кажуть, ніби те, що нас не вбиває, робить сильнішим! Дідька лисого! Я трималася з останніх сил, щоб не розревітися. Коли він затискався з нею майже годину, коли облизував, шепотів щось непристойне та навіть стогнав. Гіршої мазохістки, ніж Катерина Рудник годі й шукати. 

Втім, я знала, що могло мене врятувати. Це музика. Мені потрібно було виплеснути весь біль, інакше моє серце грозило розірватися. Тому коли компанія заговорила про караоке, я першою викликалася йти співати, маючи намір показати всьому бару майстер-клас.

Я анітрохи не хвилювалася, адже робила це вже сотні разів. А щойно взяла мікрофон до рук, який мені передав ведучий, відчула навіть нетерплячку.

Залунали перші акорди моєї улюбленої пісні. Набравши повні легені повітря, почала співати, трохи змінюючи слова, але вкладаючи в них всю себе:

Знаєш, так чудово

Прокидатись кожен день

Без тебе...

Я вселила це собі

Та повірила 

Напевно...

Гарно так! Гарно так

Жити без тебе на вустах!..

Гарно так! Гарно так

Не відчувати тебе ніяк...

Чи знов собі брешу сама?

А насправді

Мене досі дратують

Пісні про любов

Навколо...

І я наношу захисний грим,

Ніби вмикаю в собі режим,

Мов, дивись, у мене все добре!

Але чи гарно так?.. Гарно так

Жити без тебе на вустах?..

Чи гарно так?.. Гарно так

Не відчувати тебе ніяк?..

Скільки б ти разів

Не зупиняв мене:

Чекай, так треба.

Не виходить все одно

Закрити всі гештальти

У себе...

Чи гарно так?.. Гарно так

Жити без тебе на вустах?..

Чи гарно так?.. Гарно так

Не відчувати тебе ніяк?..

Чи знов собі брешу я сам?

Гарно так!.. Гарно так

Жити без тебе на вустах...

Чи гарно так?.. Гарно так

Не відчувати тебе ніяк?..*

Щойно музика стихла, на очах виступили сльози, але я не могла показати їм усім свою слабкість. Тож натягнувши на обличчя широку усмішку,   скромно вклонилася, отримуючи шквал овацій. 

— Катю, це було неймовірно!

— У тебе бомбезний голос! 

— Я прямо пройнявся!

Усі вважали за потрібне зробити Каті комплімент, а мені хотілося нарешті дати волю сльозам, адже цього разу музика не надто допомогла. В горлі все ще нестерпно пекло від стримуваних емоцій та навіть розболілась голова. Тому скромно подякувавши усім, хто мене хвалив, пішла за своєю курткою, яка лежала поряд з Панченком. Брюнет, схоже, весь цей час спостерігав за мною, а його фіфа взагалі кудись пішла. 

— З таким голосом тобі варто йти на сцену, а не в економісти, — мовив він, коли я підійшла ближче.

— Не всім артистами бути, Даку, — силувано усміхнулася. Дивитися на нього без болю більше не могла. — Напишеш, де і коли наступна зустріч, мене цікавить твоя пропозиція щодо подкасту. Це моє офіційне "так", але з тебе бажання, все як домовлялися, — він ствердно кивнув, проте я не помітила радості на його обличчі. — Якщо ти ще не знайшов мені заміну, звісно ж! Бувай!

Збиралася взяти свою куртку, яка лежала на спинці дивана, проте мою руку обережно перехопили.

— Кет, я хочу перепросити…

Мерзотник! Бридкий, дешевий мерзотник, який не вартий моїх страждань та сліз! Але останні чогось відчайдушно рвалися на волю.

— Ти нічого мені не зробив, щоб перепрошувати, — виплюнула сердито та висмикнула свою руку. Забрала куртку й, розвернувшись на місці, наштовхнулася на когось. Опам'ятавшись, зрозуміла, що то була Єва.

— Гарної вам нічки, — підморгнула їй, широко всміхаючись, обійшла й попрямувала до виходу. 

Попри те, що відчувала щиру ненависть до Панченка, все одно хотіла, аби він мене наздогнав. Аби сказав ті самі слова, які втішили б мене. Можливо, я вдарила б його кілька разів у плече, а він у відповідь лиш обійняв би.

Ці думки завдавали ще більше болю.

Опинившись на вулиці, швидко викликала таксі додому й стала чекати, проходжуючись туди-сюди. Прохолодне повітря освіжило мене, навіть припинила боліти голова. Але сліз стримати не вдалося. 

Треба ж було повірити тупому Качурові! Як я тільки примудрилася? Хоча він мені нічого й не обіцяв, навигадувала собі, що він мною цікавиться, і як результат — на серці болить. А він всього лиш хотів переспати. Не вдалося? Значить, підійде і Єва. Яка, кінець кінцем, різниця?

Втерши сльози, подивилася на телефон, який тримала в руці. Таксі обіцяло бути за дві хвилини. Чудово! Мені необхідна моя тепла піжама і м'яке ліжко. Сон — найкращий лікар. Мені ж завтра покращає, чи не так?