Глава 11

Дозволила собі роздивлятися її, теж склала руки на грудях. В темних очах застигла лють, ніздрі аж роздувалися, мов у бика, червоні губи стиснулися в тонку смужку. Єва була гарною, я б навіть сказала напрочуд вродливою. Висока, худорлява, але з округлими формами. Темне, фарбоване на кінцях у  світлий колір, волосся було заплетене в два акуратні колоски. Та й одяг дівчина носила по моді – чорний топ та джинси з високою талією. І я знала, що коштував він не мало, адже часто бувала в магазинах, де він продавався. 

Тільки от мізків Єві бракувало. Особливо це проявлялося тоді, коли фіфа розкривала рота.

– Якщо не хочеш проблем, то дай йому спокій. Він – мій.

Я закотила очі. Звичайний селезень, а стільки проблем від нього. 

– Та паруйтеся собі на здоров'я! Живіть, плодіть каченят та насолоджуйтесь одне одним. Мене цей дурило як чоловік не цікавить. Все, бувай!

Не стала чекати, що прогавкає мені ця су… лялька, обійшла її та, штовхнувши двері, швидко повернулася до компанії.

Проте не встигла й опам'ятатися, як жвава музика змінилася повільною і до мене з одразу підійшов Качур, схоже, з бажанням запросити мене на повільний танець.

Я збиралася відмовитися, але, здається, брюнет прочитав це по моїх очах, бо одразу ж поспішив уточнити:

– Забув сказати дещо важливе щодо нашої майбутньої співпраці.

Не встигла й звуку видати, як миттю опинилася в його руках. І хоч наші тіла не доторкалися одне до одного, все одно це розхвилювало мене до неможливого й відмовитися від цих переживань я не могла.

– Важливе? – перепитала, з усіх сил стримуючи посмішку, яка норовила сповістити Панченка про мої почуття.

– Важливо, щоб ти була собою, Кет.

Він узяв мої руки та поклав їх на свої плечі, а потім став повільно вести мене в танці. Дивився на мене якось по-особливому, зачаровано, ніби я була кимось важливим у його житті. Мабуть, варто було послати брюнета під три чорти та не дивитися знизу вверх у його звабницькі очі.

– Я і є собою.

Відповіла і лиш потім зрозуміла, що зовсім не дихала. Приємний аромат чоловічих парфумів одразу ж пробрався в ніздрі та сп'янив мене ще більше.

Хотілося, аби всі раптово кудись зникли. Аби ми залишилися вдвох. І весь світ належав тільки нам. Дуже сподівалася, що хлопець переживав ті ж почуття, що і я.

– Я мав на увазі наш майбутній подкаст.

Його слова мене дещо приземлили. Справді. Він саме про це й сказав перед тим, як покласти руки на мою талію. Тільки чого ж так неприємно защемило в серці? Я не вірила ані собі, ані тому, що відчувала. Такого просто не могло бути! Адже я кохала Ярика! Ось уже три роки, як ми були разом і, в принципі, мій коханий мене влаштовував… 

– Катю, мені від твого сірого злого погляду трохи моторошно, м'яко кажучи, – Даня говорив щиро, принаймні, так мені здавалося, – якщо ти вирішила мене розірвати ментально, то дай хоч право на останнє бажання.

Хитра посмішка та злегка примружені очі не віщували нічого хорошого. Але я повинна була поцікавитися, чого він науявляв своєю хтивою фантазією.

– Припустімо, воно у тебе є. Будь-яке. Що ти попросиш?

Я повірити не могла, що фліртувала з Панченком! Як так? Це ж противний Качур! І, хай йому грець, мені це подобалося! Хоча ще кілька хвилин тому запевняла Єву, що він не цікавить мене як чоловік! Про Ярика навіть згадувати не хотілося…

– Гм… Будь-яке?! – він здивовано підняв одну брову, а руки міцніше стиснули мою талію. – Не знаю навіть, потрібно подумати!

Близькість Панченка бентежила настільки, що мені не вдавалося вигадати достойну відповідь. Просто дивилася в його очі, ледь прочинивши рота, а в думках засіло одне – поцілунок. 

Так, це було до біса неправильно, несправедливо стосовно Ярика, дуже безрозсудно, необдумано. Я могла потім пошкодувати, картати себе за нестриманість. Але моє тіло прагнуло цього поцілунку, воно хотіло знову спробувати ці м'які губи на смак. І я бачила в його карих очах таке ж нестримне бажання.

І щойно я готова була податися йому назустріч, як у моїй сумочці завібрував клятий телефон. Звісно, я могла б не звертати на нього уваги, але так пізно зазвичай мені могли телефонувати лише Ярик або Світі. І якщо хлопцеві не потрібна була вагома причина, то подруга дійсно могла потребувати моєї допомоги.

– Вибач, телефон… 

Довелося прибрати руки з його плечей, а потім відчути, як Панченко забирає свої. Поки я діставала телефон, він стояв поряд та смиренно чекав, мабуть, сподіваючись, що наша розмова продовжиться. Але щойно побачила, хто телефонував, одразу ж весь чарівний момент розбився. 

Ярик.

Мій крутий, завжди зайнятий Ярик. Хлопець, який подарував мені стільки щасливих моментів. І якому я ледь не зрадила. Втім, відчуття провини не гризло мене анітрохи. І це мене вкрай дивувало.

Скинула виклик та написала хлопцеві коротке "сплю", сподіваючись, що такий варіант з ним пройде. 

Підвівши погляд, зрозуміла, що Панченко все бачив. Ще б пак! Стояв прямо над головою! Брюнет більше не дивився на мене так зацікавлено, а усмішка здалася трохи сумною.