Глава 9

Три дні мені жилося спокійно. Я остаточно помирилася з Ярославом і навіть провела у нього вдома дві ночі. Дві чудових та гарячих ночі, якщо бути точною.

Панченко майже затих, припинив мене діймати, чим ще більше дратував. Адже мені потрібно було отримати те кляте бажання, а йти до нього першою — все одно що отримати поразку.

Змирившись з тим, що на весілля зі мною Ярик йти не збирається, я стала чекати хоча б якоїсь звістки від Панченка. Адже часу залишилося не так багато! Менш як місяць! А мені ще потрібно було якось вмовити Качура піти на весілля. Хоча я поняття не мала, як витерплю поряд з ним аж цілий день. Тут і хвилини часом достатньо, аби скипіти. 

На четвертий день, у п'ятницю, коли ми з подругою на перерві сиділи в дворі універу, базікаючи про майбутнє весілля, мій телефон раптом став розриватися від повідомлень. Я навіть ошаліла від того, що він дзенькав майже без упину. Виявилося, мене додали в якусь групу, де було понад три десятки учасників, які зі швидкістю світла писали повідомлення.

— Що за чортівня? 

Погортавши трішки листування, помітила там знайомі імена та обличчя. І всі вони були пов'язані з Панченком, а точніше, ті самі студенти, яких я бачила на його вечірці. Учасники наперебій кинулися вітати мене як новеньку в чаті.

— Об'явився, — кивнула та задоволено усміхнулася, передчуваючи чергову перепалку. Ох і хотілося ж мені відтягнутися, зігнати злість! Але почитавши трохи повідомлень, зрозуміла, що Качур в цьому обговоренні участі не приймав, хоча, впевнена, саме він мене й додав сюди. Більше нікому! Це ж треба було дістати десь мій номер!

— Хто там? — Світі заглянула в мій смартфон.

— Качурисько, хто ж іще?!

Не вагаючись ані хвилини, знайшла його контакт серед інших й сміливо зайшла в чат, щоб виказати незадоволення цією ситуацією.

"Звідки номер?"

Відповідь не заставила себе чекати.

"Привіт:) Я теж дуже скучив за тобою, Катетер. Але, вибач, мусів плідно працювати останні дні, тож не мав вільного часу, аби приділити його моїй вискочці. А номер дістати не проблема, якщо маєш багато друзів. Ти вже готова до нашої співпраці?"

Дурень! Я ще навіть не погодилася!

Поки думала, щоб йому такого відповісти, Світі стала щебетати про власне весілля.

— … До речі, Кать, а що там з Ярославом? Він піде з тобою?

Це запитання було для мене вкрай болючим. Але брехати подрузі не було ніякого сенсу, та й не любила я цього робити, адже Світі завжди говорила зі мною щиро. 

— Ні, Ярик категорично проти йти на ваше весілля.

Прийшло ще одне повідомлення від Качура, але я не стала його відкривати. Хотілося нарешті обговорити всю цю ситуацію з подругою.

— Я так і знала! Який же він козел! 

Слухаючи прокльони в бік мого хлопця, лише винувато дивилася на землю. От чому мені за нього повинно бути соромно? Чому він просто не може потерпіти один день заради своєї дівчини?

— Я від своїх слів не відмовляюся, — продовжила Світі, — якщо не Ярослав, значить Даня. І навіть не смій заперечувати! Це моє весілля і я так захотіла! Все! Ходімо, через п'ять хвилин починається пара.

Мене розібрала така досада, що вже нічого не хотілося, лиш би дали моїй бідолашній душі спокій. Але на фінансовий менеджмент забивати ні в якому разі не можна — потім з'являться проблеми. Тож з мріями про диво я поплелася слідом за подругою до потрібної авдиторії.

Про повідомлення від Качура згадала тільки тоді, коли прийшло ще одне, аж після пари.

"Сьогодні всі збираються йти в караоке-бар, тож ми могли б там обговорити майбутній проєкт. Хоча я маю трохи вільного часу завтра ввечері, можемо зустрітися сам на сам, якщо тобі буде так зручніше."

Друге повідомлення було ще більш дратівним.

"Мені потрібна відповідь, це важливо. На завтра з'явилися ще деякі плани."

— Бач, який діловий! — показала подрузі повідомлення, йдучи до автобусної зупинки повз стоянку універу. — Хоча, можливо, лише вдає, що в нього купа справ та ділових зустрічей.

— Ага, як твій Ярик, — реготнула Світі, а потім отримала мій злий погляд.

— Навіть не смій їх порівнювати! Панченко бридкий, огидний і ти знаєш, як я його щиро ненавиджу, всією душею…

— Ого, Кет! — збоку пролунав голос, що змусив мене підскочити на місці. — Я підозрював, що ти теж до мене небайдужа, але щоб настільки…

Повільно розвернулася й вичавила з себе уїдливу посмішку. А от Качур був надто задоволеним. Стояв, обпершись на сріблясту, явно дорогу Ауді, та тримав руки в кишенях шкіряної куртки. Обличчя прямо світилося від радості. 

— Дурне, аж очі йому рогом лізуть, — я трималася спокійно, хоча нестерпно хотілося стерти з гарненького обличчя самовдоволену посмішку. — Щось важливе чи, як завжди, покрякаєш та полетиш назад в свій бляшаний сарай?

Він легко відштовхнувся від авто та підійшов, зупинившись за кілька кроків від мене.

— Привіт, Світі, — мило усміхнувся подрузі, помахавши лише одними пальцями. А потім знову засунув своє обскубане крило в кишеню.