Глава 3

Зранку, лиш продерши очі, за звичкою полізла в мережу. Краще б я, звісно, цього не робила, — в моєму досьє з'явилася нова інформація.

Кетрін Ерншоу, Катерина Рудник. 

22 роки. 

Економічний факультет.

Прізвиська: Кітті, Кет, Кіттікет, Катерпілер.

Язиката хвеська, чіпає язиком кожну подію університету.

Вискочка та хамлюга.

Хотілося придушити того адміна на пару з Качуром! Я мало не вибухала від гніву. Кого вони всі з мене зробили?! Я не така! Я добра, чуйна, люблю допомагати людям! 

Втім, одна річ все ж зігріла мою душу. Досьє Панченка теж відредагували, додавши кілька нових вартостей.

Даня П., Данило Панченко.

21 рік.

Факультет журналістики.

Прізвиська: Качур (ніяк не приживеться)

Головний біль — Кетрін Ерншоу.

Бабій, зальотник і донжуан. Денді, постійно в'ється біля дівчат, але не може дати їм чогось серйозного. 

Наносила макіяж і задоволено усміхалася. Все ж таки приємно, що адмін має нейтральну позицію, а не на боці Панченка. 

Швидко перекусивши сендвічем із шинкою, кинула монетку — знову випав "орел", а це значить, що сьогодні день буде без підборів. Що ж, так навіть краще, адже в універі мене чекало дуже багато справ. 

Сьогодні подруга ночувала у свого хлопця, тому їхала я сама, всю дорогу вмовляючи себе, що маю бути холодною та розсудливою з ним. Тобто з Качуром. Не вестить на тупі провокації. І найголовніше — не тікати, якщо раптом перетнемося в універі. Бо страх — ознака того, що мені не байдуже. 

Світі чекала мене під центральним входом і просто світилася від щастя. 

— Сьогодні якесь свято? — її хороший настрій миттєво передався мені, я навіть про тупого Качура забула.

— Вчора Алекс зробив мені пропозицію, — подруга витягла з кишені вітровки свою руку й простягла мені, аби похвалитися ніжною каблучкою з камінцем.

Забувши, що навколо нас туди-сюди снують студенти, я присвиснула від здивування, та ще й доволі голосно. 

— Оце так! Світі, це ж прекрасно! — я щиро була рада за подругу та одразу ж її обійняла. — Ви дуже гарна пара! Я така щаслива за вас! А-а-а! 

На радощах навіть поплескала в долоні та почала стрибати. Вхопивши подругу за руку, потягла її до кав'ярні, яка знаходилася неподалік універу.

— Це діло треба відсвяткувати! Я пригощаю! 

Кав'ярня як завжди була переповнена ще сонними студентами, більшість з яких стояли в черзі за рятівною чашкою бадьорості. 

— Кет, привіт, моя люба! — почула знайомий голос, навіть не встигнувши увійти. 

Панченко сидів за одним зі столиків, розвалившись у кріслі, й дивився на мене з глумом. Поряд з ним сиділа якась незадоволена життям мадам. Зовнішність у неї була привабливою, але вираз обличчя, наче ця лялька слимаків наїлася, все псував.

Окинувши парочку зневажливим поглядом, стала в чергу, демонстративно повернувшись до них спиною.

— Ну, розповідай! — прошепотіла до подруги, мені хотілося дізнатися всі-всі деталі. 

Світі дуже пощастило з хлопцем — вона зустрічалася з самим Алексом Ріксом, дуже привабливим і талановитим співаком. Він мав тисячі фанаток, але закохався саме в мою подругу. Це так романтично!

— Алекс забрав мене до себе, ми просто лежали на дивані, споглядаючи нічний Київ з висоти пташиного лету. А потім сказав просто — виходь за мене…

На моїх губах розтяглася широчезна посмішка, серденько так щасливо билося у грудях. Ух, як же романтично! 

— А далі? Далі що? — ми трохи посунулися в черзі.

— Далі ти подзвонила, Кітті.

Від цього назвиська в мене автоматично наморщився ніс. Втім, Світі я за це не сварила. Все ж таки подруги найкращі. До того ж, я й справді невчасно подзвонила.

— Вибач мені, я не подумала, що у вас там… такий інтим.

— Та вже нічого, якось викрутилися.

— То що ж все-таки ти йому відповіла?

— А що мені було відповідати? Я погодилася.

Моя цікавість досі не була задоволеною, але підійшла наша черга замовляти каву.

— Одне велике капучино без цукру та середнє лате з лісовим горіхом. 

Поки нам робили каву, я терпеливо чекала і самого напою, і розповіді подруги. Розплатившись та забравши свої паперові склянки зі смайлами, відійшли від прилавка. Світі запропонувала зайняти столик, що звільнився. І я вже навіть хотіла погодитися, але погляд знову натрапив на Панченка, який відпивав свій напій та щойно мене засік, зухвало підморгнув у відповідь.

— Надворі вип'ємо! — взяла під руку подругу, яка от-от збиралася сісти.

— Катя, що таке? — роздратувалася Світі, але все одно пішла за мною. — Я хотіла посидіти трішечки, втомлена якась.

— З самого ранку втомлена! Чим це ви таким займалися вночі? Га? — примружила очі з хитрою посмішкою.