28. Женя. Чудова погода для прогулянки

Коли я вже після магазину підʼїжджав за Ларою, вона подзвонила мені і сказала:

— Давай зустрінемося біля супермаркету, щоб швидше. Я зараз вийду. 

Цікаво, чому це вона раптом так сказала? Дійсно, щоб було швидше, чи… 

— Я вже майже підʼїхав, мені неважливо, чи під будинок, чи ні. Я ж на машині. Я швидше приїду, ніж ти дійдеш. 

 — Краще зачекай там, я вже йду, нащо зайвий раз паркуватися, — швидко сказала Лара. 

І тут до мене дійшло. Вона не хоче, щоб нас бачили разом. Іншого пояснення такому наполегливому бажанню, щоб я не приїжджав у двір, я не мав. 

Я підтис губи. 

— Добре, — сказав і відбив виклик. 

Заїхав на парковку супермаркету і сховав маленьку коробочку, яку підготував для неї, в кишеню. Чомусь тепер я не був впевнений, що зараз вдалий момент щось їй дарувати. 

Лара прийшла доволі швидко. Вона була у брючному костюмі бузкового кольору, що підкреслював її вже помітний животик. 

Вона сіла в машину і усміхнулась мені:

— Привіт, сьогодні чудова погода для прогулянки! 

— Ага, — я кивнув і відвів погляд. Цікаво, що вона відчуває до того мужика? А до мене? Невже нічого не залишилось? Невже вона дійсно більше мене не кохає?... 

— Їдемо в ботанічний сад?

— Так, — я кивнув знову і завів машину. — Гарно виглядаєш, як і завжди, — сказав і виїхав з парковки. Але не дивився на неї. Чомусь було боляче. 

— Дякую за комплімент, — відповіла Лара. — Ти теж чудово виглядаєш! 

Їй на телефон прийшло повідомлення, вона прочитала його і, здається, усміхнулась. 

— Що, той твій пише? — я намагався, щоб мій голос звучав рівно, а не з претензією. 

Лара здивовано глянула на мене:

 — Що? А, це не Ілля,  це роботодавець пише, що задоволений моїм проектом і потім звернеться ще. 

— А, — мене трохи попустило і я розслабився. — Ясно. Як взагалі себе почуваєш? Коли в тебе огляд, чи що там у вагітних, як часто ти ходиш в лікарню?

 — Зараз ходжу раз на два тижні, а згодом доведеться ходити раз на тиждень, — пояснила вона. — Наступний огляд у понеділок, мені мають сказати стать дитини. 

— Ти поїдеш з ним? — я сковтнув слину. Не дивитись на неї, тільки не дивитись, щоб не вибухнути. Вона тоді не захоче більше зі мною навіть бачитись…

Лара якось розгублено глянула на мене. 

— Ну, мабуть… Якщо у нього вийде, — пробурмотіла вона. 

Коли уявив, як вони мило воркують у лікаря і їм кажуть ту стать, тільки сильніше стис кермо в руках. Але вже нічого не казав. Мені треба заткнутись, щоб не ляпнути зайвого. Щоб Лара не подумала, що я якийсь псих ревнивий. 

Далі ми їхали мовчки, і вже коли приїхали до ботсаду, то одразу побачили Яна з Сузанною.  Вони почали махати нам руками і ми пішли в їхньому напрямку.

Чи вийде в мене зробити сьогодні заплановане? Чи варто це взагалі робити? Що як я помилявся? І вона дійсно ходить зараз зі мною тільки тому що вона добра, а не тому що я для неї все ще важливий в тому іншому, романтичному значенні? 

Ми привітались одне з одним. 

— О, я вже відчуваю аромат квітів! Це має бути прекрасна прогулянка! — сказав Ян емоційно. 

— І романтична, — Сузанна взяла чоловіка за руку і чмокнула в щоку. — Мені дуже подобається придуманий вами маршрут! 

Я стис в кишені маленьку коробочку. І що мені тепер з нею робити… Йти до кінця? В цьому не буде нічого дивного… Вона ж знає, що я відчуваю до неї… Але вона може її не прийняти. Чомусь я був майже на сто відсотків впевнений, що так і буде…