27. Лара. Майже зізнання

Коли я увійшла в під’їзд, то побачила Іллю, який якраз виходив з ліфта. 

 — О, ти тут, а я вирішив навідати тебе, але не застав удома, — розвів руками він. 

 — Я ходила на прогулянку, — сказала я перше, що спало на думку. — Заходь, вип’ємо чаю. 

— Добре, дякую за запрошення, — він усміхнувся і пройшов за мною до квартири. — Як твої справи? Щось ми останнім часом стали менше бачитись. Хоча ти ж погодилась зустрічатись. Давай сходимо завтра на побачення. Куди б ти хотіла піти?

 — На жаль, завтра я не зможу, зустрічаюся з… друзями… — я трохи завагалася перед  останнім словом, ну зрештою, це ж не було брехнею, ми з Женею зараз стали друзями… — Але можна кудись сходити післязавтра! 

— Ну, добре, — він кивнув. — Можна сходити в парк, потім повечеряти десь і зайти до кінотеатру. Є плюси від того, що у нас обох доволі вільний графік,, — Ілля усміхнувся.

 — Так, це точно плюси, — я увімкнула чайник і дістала з холодильника нарізку ковбаси та сиру. —  Бутерброди будеш? 

— Давай, — він поглянув на мене якимось таким ніжним і закоханим поглядом, що я мимоволі відчула вину за те, що всі ці дні думала про Женю, а Ілля відійшов на другий план. 

Я зробила бутерброди, поставивши тарілку перед Іллею, та заварила нам обом чай. 

 — Як твої справи? — запитала в нього. — Що нового на роботі? 

— Сумував за тобою, а так все добре. Намагався працювати більше, поки ти була зайнята. Я взагалі трудоголік тільки тоді, коли треба зайняти себе чимось. Хоча я вже подумую над тим, щоб працювати одразу на себе, а не на фірму. Або взагалі створити власну фірму. 

 — Власна фірма — це було б круто, я думаю, у тебе все вийде, — усміхнулась я.  — Головне — скласти бізнес-план і все гарно продумати!

— Можна почати з меншого, просто працювати на себе. І паралельно займатись відкриттям чогось більш глобального. А може поки ще попрацювати на "дядю", і дійсно зробити грунтовний аналіз і все продумати. А тоді вже йти. Я завжди мав відсоток з продажів та оренд, тож маю певні накопичення. Але якби працював одразу на себе, накопичень було б набагато більше за ці роки.

 — Так, я зараз працюю на себе, і мені це дуже подобається, — погодилась я. — Сама вирішую, яке замовлення узяти, а від якого відмовитися. До того, як стати фрилансером, я працювала на одній фірмі, то керівник був страшенно деспотичний, змушував переробляти роботу по кілька разів, але не пояснював, що саме не так, працівники мали здогадатися самі… Мені здається, йому не так важливий був результат, як самоствердження за рахунок підлеглих…. А з тебе вийшов би хороший бос, ти серйозний і врівноважений….

— Про працювати на себе тепер з твоїх вуст це звучить прямо заманливо. Щодо твого колишнього боса… Блін, ну це зовсім не нормально. Добре, що ти там не затрималась. Всі ці хвилювання точно не пішли б на користь малюку. 

 — Так, я не заздрю тим працівникам, які залишились… Правда, у фрилансерства є свої мінуси — іноді мало замовлень, особливо влітку та на зимові свята, коли всі відпочивають… Але бувають і такі періоди, коли роботи багато, от зараз, навесні, якраз такий час… Але мені це подобається, є можливість трохи відкласти грошей. А з твоєю роботою, думаю, проблем не буде, бо житло люди купують чи орендують у будь-яку пору року. 

— Дякую тобі, Ларо. Знаєш, коли ти поруч, я відчуваю, що мені все по силах. Сестра давно казала мені, що я маю спробувати працювати на себе, бо вже добре розбираюсь в сфері. Але я весь час відкладав. Може, не було достатньо мотивації, але зараз вона є, — він торкнувся моєї долоні. 

Моє серце раптом сильніше забилося в грудях, адже це звучало майже як зізнання у тому, що я і моя дитина важливі для нього…