21. Лара. Вибір, несумісний з життям

Я лежала в ліжку, відклавши книгу, і слухала, як квапливо б’ється у грудях серце. Рука міцно стискала телефон. На очах закипали сльози. Найбільше через те, що я збрехала Жені, а от він написав правду. Він міг би сказати, що не ображається, але відповів чесно. 

Для чого я погодилася допомогти йому, ходити з ним на ці зустрічі? Все через це почуття провини, яке мучило мене і не давало спокою. Хоча це він мав відчувати провину, він, а не я! Бо поставив мене перед складним вибором — коханий чоловік чи майбутня дитина. 

У лікарів є вислів “травми, несумісні з життям людини”, а у наших стосунків був вибір, несумісний із життям цих стосунків.  Але чому я не звинувачую його у тому, що він заявив мені: “Ніяких дітей!”

Мабуть, мені варто було б написати йому щось образливе чи взагалі заблокувати. І хай тоді викручується перед своїм партнером, як хоче. Але совість не дозволяла цього зробити. Тому я написала лише три слова:

“Мені дуже шкода”,  — і поставила сумний смайлик. 

"Я дуже сильно кохав тебе", — відповів Женя майже одразу. 

“Але ти не хотів мати дітей”, — все ж вирвалося у мене те, що було особливо тригерним, наболілим. 

"Так, не хотів", — відповів він трохи згодом. 

“А для мене це було важливо. Вибач, що я не поговорила з тобою, я була не права в цьому. Але я боялася, що ти мене не захочеш відпускати…” — я мало не написала “коли дізнаєшся про дитину”, але вчасно поставила крапку. 

"Навіть не уявляю, що було б, якби ти сказала, що вагітна від когось, мені в обличчя. Добре, що ти так не сказала".

"Чи ти таки завагітніла пізніше?" — прилетіло ще одне повідомлення. — "Але тоді не сходиться…" 

"Ти пішла просто тому що хотіла кляту дитину… Пофіг на все інше. І на мене пофіг." 

Що б я не відповіла, скрізь вийшло б, що я винна перед ним. Але я не хотіла бути винною і виправдовуватися. Я хотіла просто спокійно жити, разом із своїм малюком, щоб ніхто не звинувачував мене, не змушував почуватися якоюсь зрадницею… Хіба я зробила щось погане, коли вирішила, що наша дитина має право на життя? 

“Так, я хотіла дитину, це було важливо для мене. Вибач, що засмутила тебе, але це було питання, у якому нам не вийшло б досягти компромісу. З будь-чим іншим я могла б погодитися. Але для тебе було важливе саме це. Будь ласка, не злись на мене. Адже кожен має право на свій вибір, я не засуджую твоє бажання бути чайлдфрі,  і ти не засуджуй мій намір мати сім’ю і дітей.”

"Я не засуджую. Просто мені боляче, що я виявився не настільки важливим для тебе, ось і все", — відповів Женя. 

“Ти для мене важливий, адже наше спільне життя неможливо викинути, воно назавжди залишиться в пам’яті. І я сподіваюся, що ці емоції минуть, і ми залишимося друзями”, — відповіла я, вже й не рада, що взагалі дала себе втягнути у цю важку розмову. Він що, не знає, що вагітним не можна хвилюватися? Хоча на дітей йому пофіг, то й на вагітність скоріше за все теж… Лише він сам має значення і його емоції…

"Я обманув тебе, коли сказав, що кохав. Воно не пройшло. Я весь час думаю про тебе, нічого не змінилось в цьому плані. Добре, я більше не буду піднімати цю тему, раз ти так хочеш бути просто друзями." 

У мене було таке враження, немов мені різко забракло повітря. По щоках потекли сльози. Аби ж він знав, що мої почуття до нього так само не минули. Що сьогодні, на тій зустрічі, коли він торкався моєї руки чи усміхався мені, у мене всім тілом бігли мурашки? І більше за все на світі хотілося опинитися в його обіймах і попросити ніколи більше мене не відпускати…

Але це все були лише ілюзії, і я це добре розуміла. Життя, яке я уявляла, і навіть те, що я згадувала з минулих подій, було “відфотошоплене” моїм коханням до Жені, ніби я дивилася на нього через рожеві окуляри. Але зараз я мала нарешті зняти ці окуляри і почати мислити тверезо. Якщо не заради себе, то принаймні заради своєї дитини! 

Нашої дитини, яка йому не потрібна…

Тому я відповіла лише:

“Лягай спати, Женю, можливо, вранці тобі вже не буде так важко. Доброї ночі…”

Друзі, запрошую придбати зі знижкою -25-30% мої романи "Наречена для шефа", "Викрадена наречена", "Програна наречена", "Пограй зі мною"!

Продовження "( Не) твоєї дитини"— завтра о 20.00!

Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити і дізнатися, що буде далі! 

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти книгу, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.