8. Женя. "Розійшлися в деяких поглядах"

Як ми опинились в таксі, я не памʼятаю. Пройшло пару годин, а може більше, від нашого знайомства, і тепер ми з Марго сиділи на задньому сидінні таксі і вона цілувала мене максимально пристрасно, але рівень моєї чутливості зараз був десь на рівні зубочистки. 

Тобто, я, бляха ніфіга не відчував. Нічого всередині не поворухнулось. Що вже казати про те, що не всередині. 

Я злився на себе і сподівався, це зміниться, поки ми їхатимемо, але ніфіга не змінилось. 

Коли машина зупинилась за її адресою, Марго сказала: 

— Зайдеш на чашку чаю?

І бухому дебілу було б зрозуміло, що пропонувала вона зовсім не чай. І навіть не випити.

Але все всередині мене збунтувалось проти цієї пропозиції.

— Пробач, я, здається, перепив, —сказав я. Краще взяти провину на себе, щоб дівчина не думала, що справа в тому, що зі мною все ж не та, яку я хочу.

— Ясно, ну нічого страшного, — сказала вона все ж трохи розчаровано. — Побачимось колись знову?

— Все може бути, — я подався вперед і коротко чмокнув її в щоку. 

Номер брати не хотів. Так. Ну не міг я зрадити Ларі, хоч вона і була з тим мужиком. Я не хотів інших…

Вона, мабуть, прочитала все на моєму обличчі. 

 — Бувай, Женю, — сказала тихо і пішла до під’їзду.  

Я почувався придурком. 

— Тепер на іншу адресу,  — я назвав таксисту свою адресу. 

 — Що ж це ви таку кралю відпустили, не напросилися в гості, — зауважив той. 

Тільки приколів таксиста мені не вистачало. Я закотив очі.

— Перепив, я ж сказав, — додав трохи роздратовано. — Поїхали вже, хочу спати…

***

Коли я прокинувся, голова дуже боліла. Треба було їхати на роботу, але мені не хотілось. Мені взагалі нічого не хотілось. 

Але я пішов в душ. Після душу спустився на кухню, зробив собі каву і тільки після подвійної дози кофеїну мене трохи попустило. 

Я зайшов в соцмережі і почав їх спочатку просто гортати, а потім, коли так і не побачив нічого від Лари, цілеспрямовано зайшов на її сторінку.

Там було нове фото, вона сфотографувалася в якійсь незнайомій мені квартирі і підписала: “Сьогодні святкуємо новосілля”.  

Вона робила селфі, але в підписі було написано "святкуємо". Я насупився. Точно переїхала до нього…. Бляха, і де вона його взяла? Як давно крутила з ним за моєю спиною?

Я був дуже злий. Хотілось написати щось неприємне. Але якщо я зроблю це, то тільки покажу їй, що страждаю, а я не хотів доставляти їй такого задоволення. 

Треба було зібратись і забути це все. Забути про неї… Може, коли пройде час, стане легше… Хтозна…

***

#через три місяці

Коли я прийшов на річницю шлюбу мачухи і батька без Лари, вони обоє були щиро здивовані. 

Зазвичай ми всі свята святкували в доволі вузькому родинному колі і вони навіть припустити не могли, що я прийду сам. 

Першу годину між нами повисла незручна мовчанка. Батько щось там намагався заговорити зі мною, але тему Лари вони ніби уникали. 

Але врешті-решт, коли мачуха пішла виймати з духовки десерт, спеціально залишивши нас із батьком наодинці, він запитав: 

 — Як там твоя дівчина? Я думав, ви вдвох прийдете сьогодні…

Хоч і пройшло вже три місяці, згадка Лари боляче вдарила по мені. Серце одразу пропустило удар.

— Лара кинула мене ще три місяці тому, — я зітхнув і відвів погляд.

 — Що? Вона тебе кинула? — не повірив батько. — Але чому? У вас були такі хороші стосунки…

Я ніколи не розповідав батькові про те, що тригерило мене в дитинстві, і через що ми по суті посварились з Ларою. І розповідати не збирався. Це була не його провина, я не хотів, щоб він подумав, що десь за мною не додивився. 

— Ми, скажімо так, розійшлися в деяких поглядах. 

Я не став казати і того, що бачив її з іншим чоловіком одразу, як вона мене залишила. Не хотів, щоб хтось думав про неї погано, я все ще надто сильно кохав її. 

— Шкода… А зараз в тебе нікого немає? — запитав батько. 

— Ні, немає, — я похитав головою. 

 — Тут у Каті є подруга з дуже симпатичною донькою, може, познайомити вас? Вона молодша за тебе на пару років, скромна, працює у приватній  клініці…  Просто ідеальна дружина для тебе…