5. Лара. "Значить, будемо сусідами"

Коли Уля напоїла мене чаєм і змусила розповісти усю мою сумну історію,  вона тільки головою похитала:

 — А чому ти йому не сказала прямо, що вагітна? Раптом якби він дізнався, що це вже відбулося, він не був би таким категоричим…

 — Я знаю Женю, — зітхнула я. — Він ніколи не змінить власної думки, як його не переконуй. Але ж і я забула про ті його слова, які він на першому побаченні говорив, що дітей не хоче. Вони зовсім вилетіли в мене з голови! Тож я буду й винна, він скаже, що попереджав мене, а я не дослухалась. Значить, маю сама розгрібати наслідки того всього…

— І все ж… Ну не знаю, — Уля зітхнула. — Ви були такою красивою парою, майже ніколи не сварились… 

 — Тепер це вже в минулому, і мені треба рухатись далі. Я хочу, щоб моя дитина була забезпечена всім необхідним, для цього треба працювати не покладаючи рук. В першу чергу мені потрібно знайти квартиру, хотілося б. щоб не дуже вбиту” і з усіма необхідними меблями і технікою, але, мабуть, такі дуже дорого коштують?

— Ну, дивлячись, в якому районі. Якщо тобі працювати з дому і район не має значення, то можна зняти цілком пристойну квартиру набагато дешевше, — кивнула Уля. — Мій брат, до речі, ріелтор же! І живе тут неподалік. Взагалі оцей район дуже хороший за співвідношенням "ціна-якість". Давай я йому подзвоню? 

 — Це було б чудово, подзвони, звичайно, — я зраділа, що проблему з житлом можна вирішити таким чином. — Я заплачу йому за послуги, скільки потрібно…

 — Там розберемось, — махнула рукою Уля. — Ілля мені дещо винен, тому він тобі допоможе, а я йому пробачу борг, і всі будемо щасливі… Може, тобі до нього придивитися? Він хороший хлопець, і зараз якраз зі своєю дівчиною розійшовся…

 — Не думаю, що якийсь чоловік захоче будувати стосунки з дівчиною, вагітною від іншого, — похитала головою я. 

— Ну, мені здається, це вже в тебе якісь комплекси. Вагітна і що? Це ж не хвороба якась, — не погодилась подруга і дістала мобільний, а потім щось там поклацала і приклала телефон до вуха. — Ілля, привіт. У мене тут подружка шукає квартиру, щоб хороша, але недорога… Ти зараз де? Вдома? Їдеш з показу квартири? Може, заїдеш до нас? Ввечері? Ще маєш покази? Ну давай ввечері. Може одразу зможеш щось і Ларі показати… Так, домовились! — вона відбила виклик. — Ну, він приїде покаже, що є. А потім може навіть встигнете зʼїздити на один-два обʼєкти.

 — Супер, дуже вдячна вам обом, — я вперше з того моменту, як Женя сказав ті фатальні слова про небажання мати дітей, усміхнулась. — Може, все на краще… Женя показав своє справжнє обличчя досить рано, я не встигла постаріти і народити троє дітей, і взяти  якісь спільні кредити… Можна сказати, легко відбулася. Дитину я самотужки точно прогодую і забезпечу всім необхідним. А він… хай котиться на всі чотири боки! 

***

Ілля приїхав десь о восьмій вечора, і з радістю погодився показати мені квартиру недалеко від будинку Улі, в парі кварталів. Я подумала, що якщо ця квартира мені підійде, буде дуже зручно — можна буде колись попросити подругу посидіти з дитиною, якщо мені треба буде кудись вийти…

Коли ми вийшли з під’їзду і вже сіли в машину та виїжджали з двору, мені здалося, що я бачу знайому автівку, таку ж як у Жені. Та що йому тут робити? Певно, це просто збіг, до того ж вона швидко виїхала з двору, у темряві я не роздивилася номери. 

Ми проїхали до квартири, що здавалася в оренду, і Ілля показав мені її. Я вирішила, що вона повністю мене влаштовує. Ціна була досить пристойна, квартира недалеко від метро, і Уля жила близько. А що квартира однокімнатна і невелика, то мені й не потрібен якийсь палац, головне, що ремонт хороший і найнеобхідніші речі є.

 — Добре, мені підходить, — сказала я Іллі, оглянувши своє майбутнє житло. 

— Значить, будемо сусідами, — він усміхнувся. — Я живу в першому підʼїзді цього будинку, теж на другому поверсі, прямо в тебе за стінкою. Це дійсно дуже хороше місце. 

 — Супер, то я вже знайома з одним із нових сусідів, — я усміхнулась…